В останній день весни виповнюється 100 років від дня народження Яніни Яківни Яценко (1926–2016) – найстарішого дендролога Полтавщини. Вона народилася 31 травня 1926 р. у містечку Ставище Київської області. Дитячі роки пройшли у Полтаві, де на Полтавській сільськогосподарській дослідній станції працював батько Яків Лукич – відомий селекціонер, кандидат сільськогосподарських наук. У 1950 р. Яніна Яківна закінчила факультет плодоовочівництва Харківського сільськогосподарського інституту. До 1955 працювала в м. Вінниці у школі з підготовки голів колгоспів. Потім знову повернулася до Полтави, де у сільськогосподарському технікумі викладала «Лісівництво і лісомеліорацію» та «Овочівництво». У 1960–1963 рр. заочно закінчила педагогічний факультет Московської сільськогосподарської академії імені К. А. Тімірязєва. У квітні 1962 року Яніна Яценко перейшла на роботу до РБУ з озеленення, а також стала інженером нового великого парку, закладеного на північній околиці Полтави — селище Яківці (нині Полтавський міський парк). На її плечі лягла робота з проєктування дендрологічної частини. Яніна Яківна звернулася за порадою до завідуючого відділом дендрології Центрального республіканського ботанічного саду АН УРСР професора Леоніда Івановича Рубцова – на той час одного з найвідоміших спеціалістів ландшафтної архітектури та декоративного садівництва. Він порадив зробити парк ландшафтним із дендрологічним ухилом, поєднавши історичну значимість середовища з красою дендрологічних композицій. Перед Я. Я. Яценко відкривалося широке поле діяльності і вона чудово впоралася з поставленими завданнями. Треба зазначити, що Яніна Яківна не лише створила проект дендрологічної частини парку на площі понад 100 гектарів, а в цей же час опікувалася озелененням обласного центру. Жила своєю роботою, вкладала всю душу в неї. Ось один епізод з цього періоду. Щоб врятувати маленькі деревця ялини колючою біля музично-драматичного театру імені М. В. Гоголя у спекотне літо, Я. Я. Яценко за власні кошти придбала чимало відрізів марлі в аптеці, обмотала ті деревця, кожного дня поливальні машини зранку зрошували марлю, так і були збережені молоді саджанці, яким потрібне було вологе повітря.   Кажуть, що людина за своє життя повинна посадити хоча б одне дерево, а руками Яніни Яківни їх було висаджено тисячі, особливо у парку поблизу Яківців. Цю зелену оазу обласного центру жінка називала ще однією своєю дитиною. 28 років життя до виходу на пенсію вона опікувалася ним. І навіть на заслуженому відпочинку полюбляла бувати у парку, із задоволенням проводила по ньому екскурсії. З 1977 р. цей зелений куточок став заповідним, отримав статус парку-пам’ятки садово-паркового мистецтва республіканського значення, а з 1992 р. – загальнодержавного. До речі, це єдиний в обласному центрі заповідний об’єкт такого рангу. «Terre de Femmes – Земля Жінок».   Дітище Яніни Яківни – Полтавський міський парк – залишиться не лише доброю згадкою про працелюбну жінку, а й ще багато років буде рости та радувати не одне покоління полтавців.   Олена Халимон, старший науковий співробітник Полтавського краєзнавчого музею імені Василя Кричевського