28 грудня 2020 р. виповнюється 90 років від дня народження В.Г. Пінчука (1930 – 1996).
Пінчук Вадим Григорович – учений-онколог, академік АН УРСР (1991), лауреат Деравної премії в галузі науки і техніки (1981, 1999). Народився майбутній учений в родині службовців. Батько Григорій Павлович Пінчук був викладачем історії Полтавського педагогічного інституту (нині Полтавський національний педагогічний університет імені В.Г. Короленка). Перед війною став одним із партійних керівників Харківської області. Під час Другої світової війни працював у Головному штабі партизанського руху на Україні, брав участь у всіх рейдах С.А. Ковпака.
З перших років визволення України і до 1948 р. очолював Львівський, Ужгородський обкоми партії. У 1948 р., що збіглося з закінченням Вадимом середньої школи в Ужгороді, батька перевели ненадовго на роботу в Одесу і в тому ж році призначили міністром освіти. Мати – Ганна Георгіївна Пінчук-Чудакова була студенткою Полтавського педагогічного інституту. Тут же викладав латинську мову і дідусь Вадима – Георгій Іванович Чудаков. Більшість родичів матері були медиками, що відіграло неабияку роль у формуванні професійних поглядів та інтересів Вадима. У 1948 р. В.Г. Пінчук вступив до Одеського медичного інституту, а з 1949 по 1954 рр. навчався в Київському медичному інституті імені О.О. Богомольця (нині Національний медичний університет імені О.О. Богомольця). Як один із найбільш обдарованих студентів був направлений до аспірантури на кафедру патологічної анатомії, де і почалось формування наукового світогляду та творчих інтересів молодого вченого. Починаючи з 1960 р., подальша діяльність Вадима Григоровича пов’язана з Інститутом експериментальної і клінічної онкології МОЗ УРСР (нині Інститут експериментальної патології, онкології і радіобіології імені Р.Є. Кавецького НАН України).
В Інституті він пройшов шлях від керівника групи електронної мікроскопії, завідувача відділу цитології пухлинного росту до директора установи. Вчений з’ясував закономірності розвитку злоякісних пухлин після аварії на ЧАЕС в експерименті, довів синергічний ефект постійного впливу малих доз іонізуючої радіації низької інтенсивності та шкідливих факторів зовнішнього середовища. Під керівництвом та за безпосередньою участю вченого розроблено концепцію «Україна проти раку після Чорнобиля». Наукову спадщину В.Г. Пінчука складає понад 300 наукових праць, в тому числі вісім монографій, три авторських свідоцтва.
Стопами батька пішов син Вадима Григоровича Георгій, який став вченим-імунологом. З 1990 р. працює в США, професор кафедри природничих наук і математики університету для жінок штату Міссісіпі. Автор підручника з імунології для студентів медичних і біологічних вищих навчальних закладів. Згадуючи про батька, про його вплив на свою професійну долю, Георгій пише: «…живий приклад тата, його голос, його теплі очі, його гумор, той невгамовний пульс життя, що бився в ньому, коли він розповідав мені про клітинні органели, спрямували мій власний шлях фахівця».
Для підготовки публікації використано: Національна академія наук України, Інститут експериментальної патології, онкології і радіобіології ім. Р.Є. Кавецького НАН України Академік Вадим Григорович Пінчук. Спогади колег, рідних, друзів, учнів – К.: ДІА, 2005. – 94 с.; Самородов В.М., Кигим С.Л. Полтавський вимір Національної академії наук України (1918 – 2018): Події. Постаті. Пам'ять / наук. ред. В.М. Самородов. – Полтава: Дивосвіт, 2019. – С. 170 – 171.
Підготувала С.Л. Кигим – завідувачка науково-дослідного експозиційного відділу природи ПКМ імені Василя Кричевського