Події
7 липня 2023 року в дворику Полтавського краєзнавчого музею імені Василя Кричевського відбулося засідання круглого столу «Парасоцький ліс: унікальний, заповіданий, збережений», присвячене 100-річчю заповідання урочища. Участь у засіданні взяли науковці, музейники, вчителі, краєзнавці та студентська молодь. Захід був присвячений Дню працівника природно-заповідної справи.
Детальніше:Відбулося засідання круглого столу «Парасоцький ліс: унікальний, заповіданий, збережений»
На початку березня у Полтавському краєзнавчому музеї імені Василя Кричевського вже стало доброю традицією вшановувати пам’ять уславленого козацького літописця Самійла Величка. Ім’я автора одного з найбільших монументальних творів української історії ХVII ст., поза всяким сумнівом, належить до числа великих українців, хоча сама його постать залишається маловивченою.
Один із найвідоміших дослідників «Літопису» Самійла Величка В. О. Шевчук досить образно висловився про літописця: «Схований у сутінках минулого чоловік», – називаючи створений ним твір «грандіозним історичним панно». Відома дослідниця Т. Г. Таїрова-Яковлєва називає його біографію «суцільним вигаданим міфом».
Детальніше:Вшановуючи пам’ять козацького літописця Самійла Величка
22 січня 2023 року ми відзначаємо визначне державне свято – День Соборності України, коли у 1919 році на Софійському майдані у Києві було проголошено об’єднання у єдину державу двох суверенних Народних Республік – Української і Західно-Української. У цьому році на цю ж дату припадає 105 річниця проголошення IV Універсалу Центральної Ради, що утвердив незалежність УНР.
Про ці події детально розповідають матеріали виставки «100 років боротьби: Українська революція 1917-1921», презентованої Музеєм спільно з відділом управління освітньо-виховною та гуманітарною роботою з молоддю Полтавського державного медичного університету.
Детальніше:Виставка «100 років боротьби: Українська революція 1917-1921»
Наукова робота працівників Полтавського краєзнавчого музею імені Василя Кричевського має найрізноманітніші форми та результати. Так Катерина Штепа, науковий співробітник відділу етнографії закладу, за результатами дослідження музейних колекцій, вивчення матеріалів етнорозвідок та опрацювання спеціалізованої літератури виготовила копію весільного головного убору – вінка 1950-х років з Гадяччини, який є експонатом Музею.
Широкому загалу цю роботу було представлено 20 грудня 2022 року на виставці Полтавського обласного осередку Національної спілки майстрів народного мистецтва України, що проходить у відділі мистецтв ПОУНБ імені І.П. Котляревського.
Питання про загадкову смерть знаменитого шведського короля Карла XІІ хвилює не одне покоління як вчених-криміналістів, так і шанувальників його епохи. Триста років наполегливих пошуків, які б прояснили обставини загибелі лідера шведського королівства, довгий час не давали бажаних результатів. Але кожна історія має свій початок і своє закінчення. Розпочалась вона в першій половині XVIII століття, а завершилася на початку XXI.
Йшов 1700-й рік. Шведському королю Карлу XІІ виповнилося 18 років, російському цареві Петру І – 28. Заручившись підтримкою Данії, Саксонії та Польщі, Петро І 22 лютого 1700 року оголосив шведському королю війну. Розпочалася Велика Північна війна, яка з блискучими перемогами і поразками для обох таборів тривала 21 рік. Юний король Карл ХІІ отримав у спадок Шведське королівство, добре озброєне військо та флот. Тяги до військової муштри не було. Любив подорожувати, вивчав географію, десяткову систему числення і не міг передбачити те, що останні вісімнадцять років свого життя проведе, як головнокомандувач шведської армії. Перші перемоги окрилили молодого шведського короля. Але після поразки під Полтавою і невдалої спроби відкрити другий фронт разом з турками проти московського царя Петра І , Карл XІІ був змушений з-під Бендер, через територію Польщі, повернутися до Швеції, де розгорівся новий військовий конфлікт з Норвегією.
У експозиції «Унікальні предмети у зібранні музею (Скарбниця)» Полтавського краєзнавчого музею імені Василя Кричевського представлена унікальна річ – перстень-печатка початку V ст. до н. е. з м. Мілет. Знайдено у похованні в кургані № 24 Перещепинського курганного некрополю під час проведення розкопок І. М. Кулатовою у 2001 р. Виготовлений з металу жовтого кольору. Перстень-печатка – яскравий та високохудожній зразок класичної античної торевтики. Перстень має сплощений овальний щиток із загостреннями на кінцях, гранену шинку без потовщення донизу зі стременоподібним профілем. Подібні персні датуються серединою-третьою чвертю V ст. до н. е. Щиток прикрашає різьблене зображення колісниці з парою коней та майже оголеною фігурою візниці, що передані у профіль. За спиною у молодого наїзника, який тримається за ремені упряжі у пориві вперед, звивається плащ. Шинка персня знизу зберігає сліди заполірованого з′єднання.
Виповнилося 170 років з дня народження Катерини Скаржинської (10.02.1852 — поч. липня 1932) — української меценатки, музейниці, збирача старожитностей та видавця, засновниці Лубенського музею К. М. Скаржинської у Круглику, що на околиці Лубен, а також одного з фундаторів колекційного зібрання Природничо-історичного музею Полтавського губернського земства (сучасного Полтавського краєзнавчого музею імені Василя Кричевського).
Традиційно, 21 лютого, у світі відзначають Міжнародний День рідної мови. Це свято було запроваджено з метою сприяння мовній і культурній різноманітності.
В свою чергу, ми пропонуємо Вам перевірити свої знання про історію та культуру рідного краю.
Бажаємо успіху!
19 лютого відзначаємо День малого державного герба України. Затвердженого Верховного Радою саме цього дня у 1992 році. Ним став золотий тризуб на синьому щиті – національний символ українців часів визвольних змагань ХХ століття.
Тризуб – стародавній символом, який зустрічався на українській території з найдавніших часів і шанувався як магічний знак та оберіг.
«Герб» (походить від німецького erbe – спадок) означає емблема, спадковий знак, поєднання фігур і предметів, що виражає історичні традиції власника.
Державний герб – це символ, який презентує країну як суверенну незалежну державу. Він зображується на офіційних документах, печатках, грошових і знаках поштової оплати, службових посвідченнях, штампах, бланках державних установ. У світовій практиці немає суворої регламентації творення державних гербів. Практика їх оформлення спирається на національні традиції певної країни.
120 років тому в селі Милюшки Новоаврамівської волості Хорольського повіту Полтавської губернії (нині село Мелюшки Хорольської територіальної громади Лубенського району Полтавської області) була зроблена унікальна знахідка. Мешканець села Тимофій Свербигуз на городі своєї садиби знайшов уламки кварцу, що містили золото, і передав їх до земської управи. Щоденне Харківське видання «Южный край» 9 серпня 1902 р. повідомляло про цю подію: «…куски кварцу були узяті у «барулі» (яр) на землі, яка раніше належала поміщику Александрову. В них були часточки золота у вигляді блискіток та крупинок». Далі зазначалось про дослідження, проведені комісією у сусідніх ярах на землях поміщиків Лобаса і Боровиковського і знаходження там кварцу з часточками золота. Хорольська повітова земська управа доставила ці знахідки до Полтавської губернської земської управи. При дослідженні професором Московського університету В. І. Вернадським виявилось, що вони складаються з жильного білого кварцу з дрібними включеннями свинцового блиску і являють собою багатий кварцем самородок золота. Вага всіх уламків кварцу із золотом складала 13,5 г, окрема штучно сплющена пластинка золота, також з домішками кварцу важила 1,5 г.
Цими зимовими днями згадуємо нашого земляка, уродженця м. Кобеляки Григорія Китастого – композитора, диригента, бандуриста, керівника української капели бандуристів імені Тараса Шевченка у США.
17 січня митцю виповнилось 115 років. Доля принесла Григорію непрості випробування, закинула далеко від рідної землі, але разом з тим обдарувала непересічним таланом, який дозволив його творчості стати надбанням не лише української нації.
