Здавна увагу дослідників-краєзнавців привертає до себе археологічний комплекс, розташований на межі з територією міста Лубен – так звана Лиса Гора. Саме комплекс, бо згадувана місцевість охоплює декілька культурних нашарувань різних епох. Це і стародавнє поселення, і рештки курганного могильника доби енеоліту – бронзи, об’єкти скіфського часу, Давньої Русі і декількох наближених до сучасності століть.

Цікавою є сама назва «Лиса Гора». Дослідники вбачають у ній відлуння язичницького періоду. За переказами, подібні місця слугували для звершення прадавніх культів. Можливо, що й справді так було. Інакше не вабила б до себе ця місцина наших предків, не збуджувала в їхніх наступників цікавість до історії, творчу фантазію. Свого часу, подорожуючи Полтавщиною, Лису Гору відвідав Тарас Шевченко. А розкопки біля лубенських околиць розпочалися ще у 1881 р.

Працюють у цих незвичайних місцях і сучасні археологи. За нинішнім статусом, поселення і курганний могильник в урочищі Лиса Гора визначені як комплексна пам’ятка археології й історичного ландшафту. Про результати її вивчення на 2016 р. розповідає науково-популярний нарис Олександра Супруненка «Лиса Гора у Лубнах».

Людмила Нестуля, науковий співробітник ПКМ імені Василя Кричевського.