Ще в дитинстві, чула від бабусі: «Цілий день по господарству вертілася, як на ґорді!». Незвичне дзвінке слово привернуло увагу. Але пояснення бабусі було ще загадковішим, аніж сам термін – «то страшна річ!». Звісно, що мою цікавість це не задовільнило, і через деякий час мені все ж вдалося дізнатися, що ґорда – то своєрідна карусель на льоду. Такий собі народний екстрим.

Маловідома зараз, але широко розповсюджена у Наддніпрянщині початку-середини ХХ століття зимова розвага, має кілька народних назв – «крутілка», «фургало». Ґорда серед них є найменш уживана, зустрічала її лише подекуди на Зіньківщині.

Опис однієї такої конструкції наводить письменник-сатирик Остап Вишня, який народився у Зіньківському повіті Полтавської губернії: «А як парубки з дівчатами крутилку було зроблять! Серед річки в кригу вбивається кілок, на кілок надягається старе колесо, між спицями встромлюються довгі дрючки, а до них на кінцях прив'язуються санчата. Хлопці кілками крутять колесо, а санчата по колу вихором літають».

Додам, що основу механізму слід вбивати не лише у кригу, а і у дно водойми. Лід, звісно, має бути дуже міцним. Дрючок, до якого прив’язують санчата, частіше буває один, обирають довгого і міцного.

Усім, кому вже закортіло збудувати і випробувати фургало, слід знати, що така, дійсно, «пекельна машинерія» може розвивати швидкість до 100 км/год. Ну як тут не згадати мою бабусю Софію з її характеристикою ґорди – «то страшна річ!»

У повідомленні використана інформація з інтернет-ресурсів: https://kolo.news/category/dozvillia/7199, https://uk.wiktionary.org/wiki/крутилка, http://narodua.com/rozvahy/furhalo-davnja-zymova-rozvaha-praktychnyj-posibnyk.html, https://www.youtube.com/watch?v=d8hpQoh3UI4.

Катерина Штепа – науковий співробітник Полтавського краєзнавчого музею імені Василя Кричевського.