Післявузівське тридцятиліття в статусі художника Полтавського обласного відділення художнього фонду України було напруженим, тому що творчість 1970-90-х рр. проходила у минулій заідеологізованій системі координат, при якій меншість мистців, розуміючи її абсурдність, могли зважитися на свідомий нонконформізм, з ізоляцією від суспільства, глядача і, зрештою, на достатньо злиденне існування у «паралельному світі». Переважна більшість вирішувала складну морально-етичну дилему шляхом своєрідного роздвоєння – творила на замовлення влади, заробляючи на існування. Питома вага таких творів у П. Волика незначна, тому «вірус» подвійних стандартів художнику вдалося швидко здолати.
В творах з дерево-різьблення, метало-пластики і частково текстилю, він використовував сюжети з героїчними, метафоричними та романтичними образами попередників: мамаїв-характерників, мудрих філософів, ліричні жіночі образи. Серед творів цього часу переважають монументальні рельєфи для екстер’єрів громадських будинків, полтавських двориків, станкові роботи, а також оздоба інтер’єрів у місцинах Полтавської та сусідніх областей.
Найбільш цілісно створений на початках образ мандрівника-філософа, на повний зріст, Григорія Сковороди до 200-річного ювілею (Світ ловив мене… 1972.140х54; метал, карбування) актуальний і сьогодні.
У роботах 1970-х – першої половини 1990-х років мистецьки відтворена сива язичницька дійсність, національна історія українців з образами джерельних Богів і святинь. З чистого дерева в сяйві рослин і пташок постає заступниця світу Богиня Берегиня, характерник з кобзою Козак Мамай. У малярських композиціях подальших десятиліть пензель майстра натхненно відтворює пейзажі у сонячному чи місячному сяйві.
У доробку близько 50 персональних виставок, з яких масштабна 45-а відбулася в будинку Василя Кричевського 2009 року. Було репрезентовано близько сотні живописних та декоративних робіт, а також основні здобутки наукової роботи на кафедрі образотворчого мистецтва. Роботами художника проілюстровані підручники: українська усна народна творчість
( К.: Знання-прес, 2003, обкладинка); народна педагогіка, світовий досвід (К.: Алегро, 2009, обкладинка); з рідної мови для 6-ого класу (К.: Педагогічна преса, 2006,-С.141); української літератури для 7-ого класу (К.: освіта, 2007,-С.235); практикум з української мови, модульний курс (К.: Алегро, 2009, обкладинка).
Твори Павла Івановича Волика, члена національної спілки художників України, народного художника України, лауреата Всеукраїнської премії імені Івана Огієнка, професора кафедри образотворчого мистецтва Полтавського національного технічного університету імені Юрія Кондратюка неодноразово популяризувалися засобами масової інформації, газетами, журналами, книгами, підручниками, енциклопедичними виданнями, мистецькими словниками, придбавалися Міністерством культури України, національною спілкою художників України, дирекцією художніх виставок, палацом мистецтв Львова, музеями Полтави, Котельви, Харкова, Пархомівки, Києва, Опішного, Мюнхена та приватними колекціонерами України і зарубіжжя.
Він гідно представляв українське мистецтво в Україні та світі.
В Полтавському краєзнавчому музеї імені Василя Кричевського зберігаються живописні та декоративні роботи, серед яких особливо вирізняється дерево-різьба «Чари» з визнаним креативним світовим мотивом.*
* Використані фрагменти статті Г. Галян. Традиційність полтавського художника та викладацька діяльність у вищій школі (Про Волика) // Вища школа. –К., 2013 - № 12.-С.62-71.
Галина Галян, старший науковий співробітник Полтавського краєзнавчого музею імені Василя Кричевського.
