У відновленні палеогеографічних умов минулих геологічних епох значну роль відіграє вивчення викопної фауни, чільне місце в якому займають палеонтологічні колекції музеїв. Особливу цікавість становлять залишки викопних організмів, що в різні геологічні часи заселяли морські акваторії. У колекції нашого Музею зберігається цікавий експонат − ребро вимерлого кита Zeuglodon cetoides Owen, довжиною 22,5 см. Палеонтологічний зразок був виявлений у 1974 році в мергелізованих відкладах на горі Пивисі тодішнього Градизького, а нині Кременчуцького району Полтавської області. Уламок ребра знайшов та передав до Музею А.К. Головко.

Zeuglodon cetoides Owen – вимерлий вид китів, що населяли теплі морські акваторії еоценової епохи палеогеового періоду кайнозойскої ери ( 45-36 млн. років тому). Довжина тіла самців становила 21 м, самок − 18 м, це були найбільші морські хижаки того часу. Кормовою базою тварини виступали акули, кити менших розмірів. Зеуглодони були досить рухливими, пірнали і навіть крутилися. Спритності в поворотах додавала коротка, м’язиста, гнучка шия.

Історія вивчення цих викопних китів сягає ХІХ ст. Зеуглодон був вперше помічений наукою в 1834 році. Американський палеонтолог Річард Харлан, прийнявши кілька фрагментів кита еоцену, знайдених в Арканзасі, за залишки гігантської рептилії, описав їх під назвою «Базилозаурус» (Basilosaurus cetoides Harlan), що означає «королівська рептилія» (королівська ящірка). Палеонтологічні знахідки (щелепи, зуби, ребра) тварини були відправлені до Великобританії, де опрацьовані англійським палеозоологом Річардом Оуеном. Детально дослідивши рештки базилозавра, вчений запропонував перейменувати Basilosaurus cetoides в Zeuglodon cetoides («зуби, подібні китовим», «хомутовидні зуби»). Таке твердження ґрунтувалося на будові зубів, що за своїми ознаками наближала тварину до ссавців, точніше китів.

Нині, згідно з Міжнародним кодексом зоологічної номенклатури, Zeuglodon cetoides Owen є валідною назвою базилозавра Basilosaurus cetoides Owen, хоча багато дослідників віддають перевагу первісній назві.

Неймовірно багата палеонтологічна спадщина Полтавщини продовжує вражати своїми знахідками. Далі буде.

Підготувала Олена Шиян, завідувачка науково-дослідного експозиційного відділу природи

21 09 30 more