Текстологічне порівняння творів М. Титлевського та С. Величка дозволяє виділити оригінальні частини твору, авторські вставки та запозичення, взяті ним з інших джерел. У першу чергу мова йде про анонімне джерело – т. зв. «рукописний козацький літописець». С. Величко неодноразово згадує його в тексті («по свидітелству рукописного козацкого літописца» [3, с.104], «з того ж діаруша войни Хотінской мною Самойлом Величком винята и изчислена» [3, с.115]). Опис Хотинської війни у викладі С. Величка має ту ж структуру, що й записки М. Титлевського. Події розташовані у хронологічній послідовності, по дням. Те, чого не вистачало у М. Титлевського, автор доповнив відомостями з козацького літописця. Так, у записках М. Титлевського відсутнє повідомлення про прибуття козацького війська під Хотин та облаштування козацького табору. У величковому викладі ця частина розширена. Описи по деяких днях різняться. Так, у С. Величка є запис за 12 вересня про спробу поляків напасти вночі на турецький табір. Натомість М. Титлевський пише, що 12 вересня боїв не було, оскільки противники мертвих «погребали»:
|
«Записки Тимофея Титловскаго о двух походах султана Османа» 1620-1621 |
«Літопис» Самійла Величка |
| 12 и 13 чисел никакое воинское дійство от обоих сторон не происходило, потому что мертвих погребали. |
Дня двенадесятого септеврія По часі полунощном, оставивши, з доволним воинством ко защищенію в обозі сіятелнійшаго принцепала, яко немошнаго, войско наше війшло, аби на врага нечаянно напасти; и єдина партія его, от тилу войска непріятелского здалека лісами зашедши, другая же з чела и от боку застановлена была; но дождь велій проліявшися, воспятил наміреніе, обаче надіяхуся погоднійшого времени тое учинити; ибо войско полское до стана своего возвратилося, ни єдину о хитрости наміреваемой непріятелеві відомость подавши. |
Описуючи хід Хотинської битви 1621 р., С. Величко закцентовує увагу на двох важливих моментах: участь у ній козацького війська та постаті Б. Хмельницького. Саме до подій Хотинської війни 1620-21 рр. належали перші біографічні відомості про Б. Хмельницького: участь у Цецорській битві 1620 р., загибель військових керівників, а разом із ними його батька – Михайла Хмельницького, полон Богдана, участь у морському поході, боях із турецьким флотом на Чорному морі у 1621 р. Усе це мало ствердити образ «українського Мойсея» – саме так Самійло Величко називає Богдана Хмельницького («Бог послав їм, як Мойсея, людину на ймення Богдан Хмельницький»), – та доповнити його героїчний ореол причетністю до ключових подій європейської історії початку XVII ст.
Почавши від Хотинської війни, C. Величко не відокремлює події Хмельниччини від загальноісторичного контексту, а намагається пов’язати їх із подіями ранішого часу. Літописець пробує встановити причинно-наслідкові зв’язки, дошукатися істинних причин бід українського народу. Тому він не зупиняється на фіксації лише військових дій. До перекладу М. Титлевського С. Величко долучив опис подій, що слідували після битви: скарги козацтва на утиски й розорення з боку польської шляхти. Негативне ставлення королівської влади до недавніх союзників спровокувало тривалий конфлікт, який, зрештою, призвів до подій Національної революції середини XVII ст. та руйнування могутності Речі Посполитої.
«Літопис» С. Величка репрезентує український погляд на події козацького минулого України, бачення автором складних історичних процесів, розуміння ролі козацтва в історії України та країн Європи. Таким чином, Хотинська битва 1621 р. є важливою складовою ідеологеми «Літопису» Самійла Величка, його «козацького історичного міфу».
Підготували: Яремченко В., Лавріненко А.
Джерела та література:
3. Величко Самійло. Літопис / Ред. кол.: В. Смолій (відп. ред.), Т. Таїрова-Яковлєва (відп. ред.), Г. Боряк, А. Бовгиря, Л. Дубровіна, Д. Ципкін; Упоряд.: Г. Боряк, Т. Таїрова-Яковлєва; Підгот. до друку: А. Багро, С. Багро, А. Бовгиря, Т. Добрянська, О. Іванова, В. Кононенко, М. Филипович. НАН України. Інститут історії України; Санкт-Петербурзький державний університет. Центр вивчення історії України. – К.: ТОВ Видавництво «КЛІО», 2020. – 1016 с.