Один із них розташований на вулиці Гоголя, 29/14. Побудований у другій половині ХІХ століття. Двоповерховий, прямокутний у плані, видовжений по повздовжній осі. Оброблений рустом цоколь виділяється пояском від гладкої площини, на якій добре читається віконна лиштва на кронштейнах. Головний вхід – засклена частина вестибюлю із заскленим козирком. Оздоблення фасадів виконане із натурального каменю.

Тут, на розі вул. Іванівська (з 1907 року – вул. Гоголя) та Ново-Петровська (нині вул. Гагаріна), у будинку, власник якого – дійсний статський радник Квітка Дмитро Костянтинович, містилась спочатку кухмістерська Теплова, їдальня і буфет, а з 1910 року – ресторан Марії Федорівни Теплової. Ресторан розташовувався напроти Просвітницького будинку імені Гоголя і користувався популярністю серед акторів театру та глядачів.

У цьому приміщенні знаходилася і «Лечебница врачей-специалистов». Плата за прийом становила 50 копійок, а вартість ліків за рецептами лікарів в усіх аптеках міста мала 20 відсотків знижки. Тут проводив прийом хворих лікар внутрішніх і дитячих хвороб, викладач патології і терапії фельдшерської школи, колезький асесор Володимир Іванович Нєвєжин; у будинку проживав зубний лікар Інституту шляхетних дівчат В. М. Полонський, директор Дирекції народних училищ, дійсний статський радник Микола Григорович Парижскій. Деякий період у будинку розміщувалось поліцейське Управління Полтавського повіту, тут же проживав помічник повітового справника, титулярний радник Степан Георгійович Кальницький-Патенко.

У 1943 році будинок був спалений гітлерівцями. Після закінчення Другої світової війни відбудований, використовувався як житловий. Деякий час у приміщенні розміщувалися залізничні каси, був магазин, працювало приватне підприємство, яке займалося використанням натурального каменю в будівництві та архітектурі.

Будинок занесено до Переліку щойно виявлених об’єктів культурної спадщини Полтавської області, затверджений Розпорядженнями голови Полтавської обласної державної адміністрації.