Бабанський Пилип Дмитрович (псевд.: Демид Гулий, Дмитренко П.; 30.10.1921, с. Дудникове (нині Полтавського району) Полтавської області – 04.10.1994, м. Полтава) – український письменник, журналіст. Член Спілки письменників України (СПУ) з 1955 р., загодом – член Національної Спілки письменників України (НСПУ).  

У 1939 р. закінчив Степанівську середню школу і вступив до Одеського артилерійського училища. Учасник Другої Світової війни з 1941 р. У лютому 1945 р. отримав важке поранення. За бойові заслуги удостоєний орденів Червоної Зірки, Вітчизняної війни І ступеня та Олександра Невського, медалями.  

Після тривалого лікування повернувся у м. Полтава у 1946 р. У 1950 р. закінчив відділ журналістики Харківської партійної школи, а у 1959 р. Вищі літературні курси у м. Москва (нині – РФ). Працював у редакціях обласних газет «Зоря Полтавщини» (1948 – 1957), «Комсомолець Полтавщини». У 1956 – 1957 рр. очолював Полтавську організацію Спілки письменників України.  

Перші оповідання з фронтових вражень написав у 1946 р. Друкуватись почав 1951 р. у журналі «Дніпро». Першим друкованим оповіданням стало «Андрій Дубовик». Автор книги для дітей дошкільного віку «Як виріс пиріжок» (1954), збірок дитячих оповідань, повістей та казок «Золотий Жовтень» (1955), «Таємниця Толі Стародуба» (1958), «Про Нату і Тату» (1959), «Дідусів портрет», «Мураха з жалом» (1959), «Вишняки» (1960), «З днем народження!» (1961; 1991), «Хто живе в нашому будинку» (1962), «Чародій» (1965; 1978), «Ложечка меду» (1968), «Найважливіша робота» (1981), ілюстрованого нарису «Славна моя Полтава» (1967), збірник оповідань і гуморесок «На крутому повороті» (1962), повістей «А живим – жити» (1963), «Щастя прийшло навесні» (1966) та ін.  

Твори П.Д.Бабанського морального спрямування, присвячені темам війни, післявоєнного життя. Писав також байки у прозі, художні нариси. Окремі його твори перекладено болгарською, узбецькою, вірменською, казахською, російською та іншими мовами.  

Похований у м. Полтава.