В експозиції «Унікальні предмети у зібранні музею (Скарбниця)» Полтавського краєзнавчого музею імені Василя Кричевського представлені фрагменти єгипетських написів, виготовлених з білого вапняка. Розміри: а) 3х7 см, 2х3,2 см; б) 10, 5х10х2,9 см; в) 9,1х6,4х9 см; г) 6,7х4,4х2 см. На рубежі IV – III тис. до н. е. відбувається процес формування ієрогліфічної писемності з піктограми, що прокладає шлях від образотворчості до знака. За часом цей процес збігається з початком об'єднання Верхнього і Нижнього Єгипту в єдину державу. Знаки давньоєгипетської писемності – це передусім знаки-образи. Крім свого смислового значення, вони є творами мистецтва каліграфії. Такі ієрогліфічні знаки мало чим відрізняються від зображень, що зустрічаються в рельєфних і живописних композиціях, що входять в число канонізованих типів. Ці чотири уламки 1911 року передав до Музею відомий мандрівник, меценат, колекціонер Павло Павлович Бобровський. Павло Бобровський (1861–194?) — уродженець м. Полтави, син лікаря, обрав військову кар'єру, випускник Петровського Полтавського кадетського корпусу. Після виходу у відставку колишній полковник оселився у столиці. В кінці ХІХ — на поч. ХХ ст. здійснив кілька мандрівок до Середземномор'я, країн Близького Сходу, Єгипту і Судану, подорожував по Середній Азії і Далекому Сходу, об'їздив Північне Причорномор'я і Кавказ. Зацікавленість заможного туриста привела до придбання «на згадку», а згодом переросла у збиральницьку діяльність, на яку витрачалися значні кошти. 1894 року колекціонер прийняв запрошення завідувача природничо-історичного музею М. О. Олеховського взяти участь у створенні «відділу класичних старожитностей». Із 1894 по 1917 роки від П. Бобровського до Музею надійшло близько трьох тисяч експонатів.