Чим пахне осінь? Яблуками і айвою,
Тернівкою і горобиною терпкою,
Грибами, прілим листям,
Гарбузом, запеченим з калиною в печі,
І приморозком вранці і вночі…
О. Халимон

Осінь невипадково називають щедрою, золотою порою, бо вона радує нас теплими днями «бабиного літа», немов чарівним пензликом розмальовує дерева і чагарники в яскраві кольори, дарує врожай грибів, овочів і фруктів. Достигли плоди і у нашому дендропарку. У цьому році чималим урожаєм порадував кизил.

Дерен справжній (кизил)

Всі охочі ласували його кисло-солодкими плодами. До речі, назва кизил запозичена із тюркських мов і у перекладі означає «червоний». У більшості сортів кизилу плоди мають саме таке забарвлення. Їх використовують не лише у свіжому вигляді, а й готують приправу до м’ясних і рибних страв, варять варення, роблять мармелад, лаваш. Навіть кісточки підсмажують і використовують як сурогат кави.

Чимало плодів зав’язалось і на горобинах – звичайній і проміжній.

Горобина звичайна

Горобина проміжна

У народі кажуть, що це віщує холодну зиму. Чи буде ця зима холодною, чи ні – побачимо, але точно знаємо, що дрозди-чикотні, які завітають до парку взимку, із задоволенням поласують корисними плодами горобини. Наукова назва дерева – Sorbus – перекладається з латини, як терпкий. І, дійсно, горобина має терпкі на смак плоди, але після приморозків терпкість майже зникає. Плоди рослини – справжня комора вітамінів.

Як завжди, порадував рясним урожаєм і горіх чорний – інтродуцент із Північної Америки.

Горіх чорний

І хоча ядро його плодів смачне, та дістатися до нього дуже важко, бо шкаралупа досить тверда і товста. А які гарні поробки можна отримати з цих горіхів, якщо розпиляти їх на тоненькі пластини! До речі, плоди горіха чорного – чудовий засіб для захисту від молі.

Плодоносили і субтропічні культури: вже другий рік поспіль – зізіфус, або унабі ююба і вперше – інжир звичайний.

Унабі ююба (зізіфус)

Інжир звичайний

Осінь розфарбувала у яскраві кольори листя оцтового дерева. Свою назву воно отримало завдяки кислим плодам, із яких можна добувати оцет. До речі, їх використовують як приправу до м’ясних і рибних страв. Дерево ще називають сумах оленерогий, бо молоді стебла рослини густо опушені та схожі на панти оленів. У нашому дендропарку посаджена не лише його типова, а й розсіченолиста форма.

Сумах оленерогий

Розсіченолиста форма сумаху оленерогого

Не поступається красою сумаху осіннім забарвленням листя та плодів кизильник лискучий. І хоча його плоди борошнисті на смак і в їжу практично не вживаються, проте чагарник користується особливим попитом у бджолярів і ландшафтних дизайнерів.

Кизильник лискучий

Плодами сніжноягідника закругленого можна буде милуватися практично всю зиму – на безлистих гілках його пурпурово-малинові кістянки з поволокою будуть нагадувати яскраві намистинки.

Сніжноягідник закруглений

Серед дерев парку найзапашніші плоди має айва довгаста. Достигають вони пізно, майже наприкінці жовтня, невеликих приморозків не бояться, бо вкриті, мов кожушками, повстю.

Айва довгаста

З кожним днем вітер і дощі все сильніше оголяють крони дерев і чагарників, природа засипає, щоб знову прокинутись із настанням теплих весняних днів… Тож до зустрічі на тематичних екскурсіях навесні!

Підготувала Олена Халимон – старший науковий співробітник Полтавського краєзнавчого музею імені Василя Кричевського