Ми продовжуємо віртуальне знайомство з експозицією під відкритим небом Полтавського краєзнавчого музею імені Василя Кричевського. Про головну новину нашого дендропарку вже розповідалось у стрічці подій: вперше зацвіла сортова магнолія Суланжа ׳Біла вишукана׳. Цього моменту довелось чекати аж три роки, та воно було того варте! І хоча квіток лише дві, ми ретельно слідкували за їх розкриттям. Фотолітопис «новонародженої» красуні веде наша садівник Олена Науменко, яка доглядає за рослинами парку навіть в умовах карантину. Ви запитаєте, а чи пахнуть квіти цієї магнолії? Так, вони, дійсно, мають ніжний приємний аромат. Бджоли із задоволенням їх відвідують. Тож сподіваємось, що восени ми зберемо вже власне насіння. До речі, магнолія Суланжа має гібридне походження, тому вирощувати рослини із насіння дуже цікаво – можна отримати нові декоративні форми.
Поряд із магнолією на меморіальній ділянці парку, закладеній у 2017 р. на честь першого директора музею Михайла Олександровича Олеховського, почала квітувати махрова форма керії японської. Це – монотипний рід родини Розових, тобто включає лише один вид. Хоча він походить із Китаю, особливої популярності чагарник набув у Японії, де давно інтродукований і натуралізувався. Названий він на честь шотландського садівника кінця ХVІІІ – початку ХІХ ст. Вільяма Керра, який першим завіз вид із Китаю до Великої Британії. До речі, у Європі керію за форму квітки і строки цвітіння назвали «пасхальною трояндою». З усіх чагарників парку керія квітує найдовше: від трьох до семи тижнів навесні, потім, після перерви, – з другої половини літа аж до приморозків.
У нашій колекції представлені не лише декоративні, а й плодові рослини. У сонячні дні крони аличі та її червонолистої форми, яку зараз виділяють в окремий вид (слива Піссарда), гудуть від бджіл Назва «алича» запозичена з тюркских мов і означає «дрібна слива». Природний ареал її розташований у Середній і Малій Азії, на Кавказі, в Ірані та на Балканах.
На початку квітня зацвіла магонія падуболиста – вічнозелений чагарник, родом із Північної Америки. Рослина названа на честь американського садівника Бернарда Мак-Магона (1775-1816) – автора першого "Календаря американського садівника". Плоди магонії їстівні, зібрані у китиці, що дещо нагадують грона дрібного винограду. Рослина містить барвники, використовується в їжу та займає почесне місце у зеленій аптеці завдяки наявності біологічно активних речовин.
Рожевим маревом зараз вкриті у парку кущики мигдаля степового. Квітів так багато, що за ними майже не видно молодих листочів (Фото 006). Латинська назва рослини Amygdalus походить від сирійського слова, що означає «красиве дерево». Це регіонально рідкісний вид Полтавщини, невеликі його популяції збереглися у Карлівському, Чутівськомі, Кобеляцькому та Кременчуцькому районах.
(Далі буде).