Продовжуємо нашу віртуальну екскурсію по парку Полтавського краєзнавчого музею імені Василя Кричевського. Тут з кожним днем розпускаються нові рослини, тож парк стає все гарнішим. Зараз квітують сортові тюльпани, продовжується цвітіння гусимця альпійського, нарцисів, примул, серед них сині острівці утворюють невисокі декоративні рослинки мускарики (гадюча цибулька). А доглядає за всією цією красою та веде фенологічний фото літопис, навіть під час карантину, наша садівник Олена Науменко.

20 04 29 dendropark4 0120 04 29 dendropark4 01

20 04 29 dendropark4 03

Бджоли із задоволенням відвідують квіти вічнозеленого чагарника – магонії падуболистої, родички барбарису. З кожним днем все пишнішою стає керія японська (про неї ми розповідали минулого разу). Не засмучуйтесь, вона буде цвісти ще досить довго, тож після карантину, коли Ви завітаєте до нас на екскурсії, зможете помилуватися її красою на власні очі. А зараз зупинимось на тих рослинах, цвітіння яких швидкоплинне. Головною героїнею весняного квіткового балу парку зараз по праву стала яблуня Маковецького. Подивіться, вона вся вкрилася темно-рожевими великими квітами. І хоч деревце невисоке, виглядає напрочуд гарно!. Трішки пізніше до неї приєдналася яблуня сливолиста.

20 04 29 dendropark4 0420 04 29 dendropark4 04

20 04 29 dendropark4 0620 04 29 dendropark4 06

 Ці декоративні яблуні були подаровані музею у 2019 р. студенткою Полтавської державної аграрної академії Катериною Поповою. Почав викидати пучечки рожево-малинових квітів церцис канадський, який радує нас своїм цвітінням вже третю весну поспіль. Його саджанець нам подарував аграрно-економічний коледж ПДАА у 2016 р. Для церциса характерне явище кауліфлорії, тобто утворення квітів і плодів не лише на молодих, а й практично на всіх скелетних гілках і навіть стовбурі. Рослина медоносна, хоча квіти її практично не пахнуть. Наукова назва роду походить від грецького слова сercis, яке перекладається як “ткацький човник”, бо його плоди (боби) нагадують це просте пристосування. Аборигени Північної Америки вживали у їжу смажене насіння рослини, а її пуп'янки та квіти використовували для приготування соусів і приправ до м'яса. Рослина має чимало народних назв. Так, в Америці її називають red bud – «червоний бутон», за яскраві темно-малинові пуп’янки; на Кіпрі – «пасхалія», бо цвітіння дерева припадає на Великодні свята; в Іспанії та Італії – «деревом кохання» завдяки серцевидній формі листя. У Франції церцис відомий під назвою «дерево з Іудеї», бо ареал деяких видів розташований у Середземномор'ї. За іншою версією, саме на цій рослині, а не на осиці, повісився біблійний персонаж Іуда, після чого білі квіти дерева набули рожевого забарвлення. Церцис канадський інтродукований в Україну в 1816 р. Він є найбільш морозостійким у невеликому роді, що нараховує близько десяти видів. Ареал рослини охоплює східну та центральну частину США і північ Мексики. Цікаво, що, хоча вид називається канадський, у самій Канаді він зростає лише в районі Великих озер – у південній частині провінції Онтаріо. Рослина є деревом-символом американського штату Оклахома. (Далі буде).

20 04 29 dendropark4 08