Всесвітній день мігруючих (перелітних) птахів – інтернаціональне екологічне свято, яке відзначається двічі на рік – у другу суботу травня і жовтня. У 2020 р. – 9 травня і 10 жовтня. Кожен рік свято присвячується певній темі. Девіз Дня цього року – «Мігруючі птахи і люди – разом через час», підкреслює нерозривний зв’язок людей і птахів. Дата з’явилась у 1993 р. з ініціативи вчених-орнітологів лабораторії орнітології Корнелла в США. Його мета – звернути увагу світової громадськості на одну з глобальних екологічних проблем – необхідності забезпечення вільного і безпечного шляху перелітним птахам під час сезонних міграцій між їх літніми і зимовими домівками.
Сьогодні, у Весняний День мігруючих птахів, звертаємо увагу на одну із рідкісних перелітних птахів Полтавщини – журавля сірого. В народі птаха називають віщуном – провісником весни або зими за приємний голос (курликання, яке чимось нагадує звук горна), що він подає під час повернення з вирію весною і при осінньому відльоті. На прольоті зграя журавлів вишиковується характерним ключем. Кут, який при цьому утворюється, складає 55 градусів. Зграя летить набагато швидше, ніж птах-одинак. Клином летіти легше: у такому строю серця у пернатих б’ються повільніше, ніж коли вони літають поодинці. Крім того птахи частіше ширяють, завдяки чому теж економлять сили. Кожна особина прямує у повітряному потоці, який створюють помахи крил сусіда. Найменш вигідна позиція ватажка: коли він втомлюється, то переходить в кінець ключа, а його місце займає хтось із середини. Таким чином журавлі подорожують до Північної і Північно-Західної Африки, на Близький Схід до місць зимівлі, а весною навпаки – на Україну, до місць гніздування.
Весняний приліт журавля сірого протікає у різні строки в залежності від ходу весни. Відомий дослідник орнітофауни Полтавщини М.І. Гавриленко відзначив самий ранній їх приліт у 1925 р., коли птахи з’явились 20 лютого. У 2020 р. наукові співробітники музею А.А. Лавриненко і В.А. Яремченко спостерігали зграю журавлів (близько 80 особин) у балці між селами Бричківка і Жуки 12 березня.
Тримаються птахи найглухіших місць, лісових боліт, вологих луків. Прилетівши великими зграями, розбиваються на пари. Перед початком гніздування відбуваються «танці» - самка і самець стають у різноманітні пози (поклони, стрибки, повороти на місці). Захоплююче видовище! Для самих птахів це ще й важливий «шлюбний ритуал». Гнізда влаштовують на землі, кладка складається з 1-2 яєць. Яйця висиджує самка протягом 30 днів, а журавель в цей час знаходиться на варті неподалік від гнізда. Причому захищає кладку і своїх пташенят від ворогів самозречено. Пташенята з’являються зрячими, вкритими пухом і через кілька днів залишають гніздо. Через чотири місяці вони досягають розмірів дорослих. Гніздяться ці птахи щорічно на одній і тій же території. Журавлі – однолюби. Пари у них на все життя, за однією версією, після загибелі партнера, другий довго знаходиться біля нього і видаючи сумний крик, гине скріплюючи свою вірність смертю, за іншою – прилітає на це місце декілька років.
Осінні перельоти птахів відбуваються менш помітно і більш розтягнуті в часі. У нашій місцевості припадають на кінець серпня – до середини жовтня.
Здавна у всьому світі поважали і схилялись перед цими птахами. Елегантна зовнішність, трубний голос, зворушлива прихильність один до одного, вражаючі танці, кмітливість і обережність привертали увагу людей. Вважали, що вони є носіями щастя і мають здатність передавати це щастя іншим. Птахів вважали символом пильності. У басні «Журавлі» Леонардо да Вінчі описує журавлів, які охороняли свого володаря, тримаючи у піднятій лапі камінь (падаючи, він побудить усіх). На гербах, гобеленах сірого журавля зображують на одній нозі, з каменем зажатим в іншій. В різних країнах світу з журавлями пов’язують численні повір’я, легенди, прикмети. Українці дають таку пораду: «Як побачив весною журавля, треба вголос сказати «веселик», то цілий рік весело тобі буде, а як сказати «журавель» - журитимешся весь рік».
За свідченням М.І. Гавриленка, у 20-і роки ХХ ст. журавель сірий був звичайним на гніздуванні і багаточисельним на прольотах. Тепер це рідкісний вид, включений до Червоної книги України. Осушення боліт, вирубка лісів, урбанізація ландшафтів призводять до руйнування біотопів, через що птахи позбавлені місць, де можна перепочити і знайти корм. Перелітні птахи потребують охорони під час гніздування, на зимівлі та під час міграцій. Слід зазначити, що у наш час відбувається тенденція до зростання чисельності цього виду. На Полтавщині журавель сірий охороняється на території багатьох заповідних об’єктів: Пирятинський Національний природний парк (Пирятинський р-н), Регіональний ландшафтний парк «Кременчуцькі плавні» (Кременчуцький р-н), ландшафтний заказник «Великий і Малий Лиман» (Котелевський р-н), гідрологічний заказник «Артополот» (Гадяцький р-н), орнітологічний заказник «Лабурівський» (Котелевський р-н).
Нещодавно орнітологічна колекція Полтавського краєзнавчого музею поповнилась опудалом журавля сірого. Знайшли загиблого молодого самця 20 жовтня 2018 р. у долині р. Хорол між селами Розбишівка і Сергіївка Гадяцького району. Очевидно, що причиною загибелі птаха стало зіткнення з лінією електропередач під час осіннього перельоту.
Підготувала науковець музею С.Л. Кигим