Визволення території Полтавської області від нацистський окупантів

У кінці серпня 1943 р. почалася грандіозна битва за Дніпро. Полтавщина була у смузі бойових дій військ Воронезького та Степового фронтів. Воронезький фронт під командуванням генерала армії М. Ф. Ватутіна був націлений на Київський напрямок, рухався через північні райони області – Зіньківський, Опішнянський, Лохвицький, Гадяцький. Війська Степового фронту під командуванням генерал-лейтенанта І. С. Конєва рухалися у напрямку на Полтаву і Кременчук з метою розгромити угруповання ворога, визволити Полтавську область, захопити переправи на Дніпрі, з ходу форсувати річку і створити плацдарм на її правому березі для розгорнення дальшого наступу.

Першими розпочали бої ватутінці. 6 вересня частинами 52 армії генерал-лейтенанта К. А. Коротєєва одночасними ударами з двох боків було визволено м. Зіньків, перший серед районних центрів області. 9 вересня, через 2 тижні виснажливих боїв була остаточно визволена Котельва.

Бої за визволення Гадяцького району точилися з 25 серпня по 12 вересня. Особливо запеклими вони були за м. Гадяч, села Веприк, Лютеньку, Петрівку-Роменську. 12 вересня частини 309 стрілецької дивізії генерал-майора Д.Ф. Дрьоміна звільнили від дворічної фашистської окупації Лохвицю, 14 вересня – Харківці, 16 – Сенчу.

17 вересня були визволені Великі Сорочинці і Комишня. 18 вересня звільнили Миргород, Велику Обухівку, Зубівку, Хомутець, Ромодан, Лубни, Пирятин

На відзнаку здобутих перемог з’єднанням і частинам Воронезького фронту були присвоєні почесні найменування: 337 сд – “Лубенська”, 309 і 237 сд – “Пирятинські”, 218 сд – “Ромоданівська”, 373 і 93 сд – “Миргородські.

19 вересня від окупантів було визволено Хорол і Гребінку. Згодом – Велику Багачку, Шишаки, Семенівку, Диканьку.

Війська Степового фронту, переслідуючи ворога, 20 вересня вийшли на рубіж Милорадово-Василівка-Михайлівка-Перещепине і знаходилися за 70-130 км від Дніпра. 21 вересня просунулися вперед на 10-25 км, звільнивши більше 250 населених пунктів.

Загін полковник П. В. Гаєва в ніч на 22 вересня вийшов до Ворскли в районі Кротенок, розгромив противника в траншеях опорних пунктів, захопив плацдарм на західному березі річки і, долаючи опір гітлерівців, на ранок значно розширив його. Одночасно до річки в районі міста просувався передовий загін 9 гв. пдд. На світанку 22 вересня після артпідготовки розпочали форсування Ворскли дивізії 32-го гв. ск генерал-майора О. І. Родімцева. Слідом за загоном П.В. Гаєва подолали річку частини 13, 97, 66 гв. сд. Вийшовши на рубіж Решетилівка-Лучки-Жуки, вони поставили під загрозу фланги і тили противника, створивши сприятливі умови для оволодіння Полтавою.

На північ від с. Вакуленці до Ворскли вийшли частини 95 гв. сд, форсували річку і оволоділи пн-сх. частиною міста (Павленки, Новоселівка). Південніше Полтави в напрямку Герово-Климівки підійшли підрозділи 84 Харківської стр. дивізії полковника П. І. Буняшина, що оволоділи Подолом і продовжували просуватися до центру міста.

9 гв. пдд форсувала Ворсклу і вийшла на східну окраїну Полтави, ведучи бої з мотопіхотою ворога на східних висотах міста.

6 гв. пдд наносила удари в напрямку на Петрівку, Жуки, Івашки, обходячи Полтаву з північного заходу. Дії наземних військ прикривала авіація 2 повітряної армії генерал-лейтенанта С.К. Горюнова.

Першими в місті побували розвідники, які встановили червоні прапори на монументі Слави та будинках в центрі міста.

Слідом за розвідниками у місто з різних боків увірвалися спеціально створені для ведення вуличних боїв невеликі групи по 10-15 чоловік. Бої за місто тривали 22 та всю ніч на 23 вересня. Полтава палала. Штурмові загони вибивали ворога з будинків. Окремі опорні пункти противника блокувалися, а згодом знищувалися.

23 вересня по радіо було передано наказ Верховного Головнокомандуючого генералу армії І.С. Конєву про відзначення 9 гв. пдд полковника О.М. Сазонова, 13 гв. сд генерал-майора Г.В. Бакланова, 66 гв. сд генерал-майора А.В. Якшина, 95 гв. сд генерал-майора М.С. Нікітченка, 97 гв. сд полковника І.І. Анциферова, 42 ла бр. полковника О. М. Скородумова, 301 винищувальний пт артполк підполковника М. Р. Власенка, 57 тп підполковника І.А. Федорова, 431 інж. б інженер-підполковника І. М. Болтусевича, 294 вин. авіадивізія підполковника І.А. Тараненка, 266 шт. авіадивізія полковника Ф.Г. Родякіна найменуванням “Полтавських”. 84 Харківську сд нагороджено орденом Червоного Прапора. Полковнику О. М. Сазонову присвоєно військове звання генерал-майор. 27.05.1944 р. почесне найменування “Полтавський” присвоєно 9 гв. авіаполку авіації далекої дії підполковника О.І. Авер’янова.

Серед частин і з’єднань, що безпосередньо брали участь у визволенні Полтави була 8 гв. пдд генерал-майора М.А. Богданова 4 гв. армії Воронезького фронту.

Визволення території Полтавщини від німецько-фашистських загарбників тривало. 23 вересня радянські війська увійшли до Решетилівки. Цього ж дня важкі бої розгорілися під Новими Санжарами. Кобеляки, один з передостанніх значних перед-дніпровських опорних пунктів гітлерівців, були звільнені 25 вересня.

Запеклі бої розгорнулися за Кременчук. У результаті наступу війська вийшли до Дніпра на північ та південь від міста і взяли його у напівкільце. Під час штурму танковий батальйон капітана Ш.М. Гогорішвілі та автоматники старшого лейтенанта П.Д. Єремєєва оволоділи центром міста і встановили над будинком друкарні червоний прапор. Завдяки діям штурмових груп 29 вересня Кременчук було повністю звільнено.

Наказом Верховного Головнокомандуючого на відзнаку мужності і героїзму, виявлених під час визволення Кременчука, 6 гв. пдд полковника М.Н. Смирнова, 214 сд полковника Я.І. Бровченка, 233 сд полковника Ю.І. Соколова, 219 тбр підполковника С.Т. Хилобока, 469 мін. полк майора Я.С. Чернявського, 308 гв. мін. полк підполковника З.О. Гольдіна, 1902 самохідний артполк підполковника М.С. Грдзелішвілі були удостоєні почесного найменування “Кременчуцьких”, а 97 гв. Полтавська сд генерал-майора І.І. Анциферова, як така, що відзначилася вдруге, була нагороджена орденом Червоного Прапора.

30 вересня 1943 р. війська Степового фронту звільнили від фашистів лівий берег Дніпра на дільниці від Кременчука до Дніпропетровська і зайняли плацдарм на правому березі. Крюків і правобережні села Полтавської області були звільнені у кінці листопада 1943 р. у ході другого етапу битви за Дніпро.

20 09 23 poltava01

20 09 23 poltava01

20 09 23 poltava01