З 16 березня 2019 року у залі № 11 відділу етнографії (3 поверх) працює виставка «Весна. Писанка. Великдень».

Експонуються твори сучасних художників з мистецької колекції Полтавського краєзнавчого музею імені Василя Кричевського. Серед них:

Ескізи писанок відомої української художниці, скульпторки, писанкарки Аки Клим-Перейми (Арменія (Ака) Клим (одр. Перейма), інше ім’я – Богумила) 30. 09. 1927, смт Доманіце, Польща – грудень, 2013). Це оригінальні інтерпретації українських народних традицій, з його орнаментикою, символікою, єдністю форми і змісту.

«Писанка – то не лише предмет мистецтва, що може диктувати непередбачені сполучення живого біологічного об’єкта і художньої форми. В ній поєднуються і містерія, і досвід поколінь, і сучасність українського життя. Писанка вважається предметом великої сили. В княжі часи вона була талісманом, що захищав від сил зла; подібно до амулета, писанка володіла захисною та відновлюючою силою, за християнства вона символізувала нове життя, воскресіння, могилу, з якої постав Ісус Христос. Перейма зберігає живу тканину українського традиційного мистецтва в сучасному малярстві, передаючи разом із сестрою (Таня Осадца), наступним поколінням живий вогник писанки. У наївному та ідеограматичному стилі Перейма відкриває щедрість природи, багатство культури минулого та нюанси людської натури”(Мирослава Мудрак).

Писанки Тані Клим (одруж. Осадца) (31. 01. 1926, м. Сєдльце (Польща) – відомої української писанкарки в Америці, сестри Аки Перейми, члена Американського фольклорного Товариства, Почесного члена Спілки народних майстрів України. Користується заслуженим світовим авторитетом, надалі продовжує активну громадську діяльність. На основі зібраних і вивчених наукових матеріалів Т. Осадца розписала тисячі писанок, орнаментованих у традиціях різних регіонів і етнічних груп України. Вона учасниця багатьох групових виставок.

Писанки Михайла Васильовича Коргуна (29. 09. 1924, с. Яцини Пирятин. р-ну, нині Полтав. обл.) – майстра різьблення на дереві, живописця, засл. майстра нар. творчості України (2001), почес. чл. НСМНМУ (1993), НСХУ (1998). Його роботи – виточені на верстаті вази, декоративні тарелі, скриньки, барильця, келихи, речі хатнього вжитку тощо – експонувалися на багатьох (бл. 60) виставках та фестивалях у США і Канаді. Після 1992 вони виставлялися також в Україні. К. є постійним учасником укр. фестивалю "Верховина" у Глен Спей (шт. Нью-Йорк). Працює і як скульптор, творить барельєфи. Його праці зберігаються в музеях США (Лос-Анджелес, Філадельфія) та України (Київ, Полтава). 1989 орг-ція "Національний вклад у мистецтво" (США) представила його до держ. нагороди "Національна спадщина". Нагороджений почесною грамотою орг-ції "Нордіст Вудворкерс Асосієйшен" (1995; США), має багато відзнак від Респ. партії та президентів США (Р. Рейгана й Дж. Буша).

Полотно «Писанки» («Боже, Україну бережи!») Мохірєвої Юлії Анатоліївни (16. 11. 1967, Полтава), члена Національної спілки художників України, лауреата премії імені Миколи Ярошенка 2011 року, автор творів у галузі живопису, графіки, полтавського розпису. Основні твори: «Весілля» (1992), «Зачарований Гоголь» (2009), «Охоронець полтавського Всесвіту» (2009), «Хай не розлучать нас дороги» (2007), триптих «Воскресаю тобою у небо…» (2010), «Квіти від тебе» (2011), «Творці раїни» (2013), «Вечір удвох» (2013), «Собор» (2015). Персональні виставки: Полтава (1993, 2009, 2012, 2016), Київ (2012).

Полотно «Писанки» Цися Миколи Миколайовича (2. 10. 1945, с. Балюки Великобагачанського р-ну), скульптора, монументаліста, графіка, митця гобелена, члена НСХУ, засл. художника України, автора пам’ятника Полтавській галушці. Твори зберігаються в Полтавському і Переяслав-Хмельницькому краєзнавчих музеях, Національному музеї історії України, Національному музеї-заповіднику українського гончарства в Опішному, музеях М. Гоголя у Великих Сорочинцях і с. Гоголеве Шишацького р-ну.

Картина «Вершники» Болюха Миколи Федоровича (01. 09. 1955, Полтава) – живописця, дизайнера. члена НСХУ (1989). Лауреат обласної премії ім. М. Башкирцевої (1988-89). Осн. галузі: монум.-декор. мист-во, плакат, станк. живопис і графіка. Від 1980 – учасник респ., 1985 – всесоюз., 1991 – зарубіж. виставок. Роботи зберігаються в дирекції виставок НСХУ, у фондах Мін-ва культури і мист-в України, у Полтав. краєзнав. і ХМ. У творчості намагається сучас. вираж. засобами відтворити глибинні фольклорні тенденції.

Картина «Дорога до храму» Онацька Михайла Олександровича (нар. 1940, х. Хоменки поблизу Диканьки) — українського майстра народного малярства, представника наївного мистецтва. Постійно малювати почав з 1987 року. У своїй творчості продовжує і розвиває традиції народного малярства. Мешкає у смт Шишаки Полтавської області. На картинах прослідковуються чотири тематичні напрямки: обрядові сцени, народні образи, гоголівські персонажі, козаччина. Відомі полотна: «Моє село» (1990), «Неділя» (1991), «А на тому боці, де живе Марічка» (1992), «Село Шишаки ввечері» (1993), «Коляда» (2000), «Посунули бусурмани» (2004), «Чумаки» (2004). Член Національної спілки майстрів народного мистецтва України (з 1990 року), Заслужений майстер народної творчості України (з 1995 року), лауреат Всеукраїнських премій ім. Данила Щербаківського (1994), Олени Пчілки (2000), Марії Приймаченко (2009) та Григорія Сковороди (2010).

Декоративний розпис «Діклімра» художниці Анни Матвієнко (28. 04. 1955, с. Паніванівка, Полтавська обл.). Член Національної спілки майстрів народного мистецтва України. Творчою і виставкової діяльністю займається з 1994 року. Мотиви декоративного розпису авторка обирає традиційні: квіти і трави, але рослинні орнаменти на її картинах, написаних на картоні гуашшю і акрилом, отримали нове втілення. Всі роботи майстрині поєднує вишукана кольорова гама, ясний ритм побудови, лаконізм графічної мови, виразність та водночас неймовірна ніжність, щирість та безпосередність. Найбільше їй до вподоби традиційні і всім знайомі нам квіти та рослини, які переробляє і стилізує у жанрі декоративного розпису. Навіть без підпису можна зрозуміти, що авторка зобразила «Гілку бузини», «Ромашки і дзвіночки», «Петунії», «Півники болотні», «Нарциси», «Букет космей», «Нагідки». Улюбленими кольорами залишаються теплі — жовтий, коричневий червоний.

Живописне полотно «Писанка» Нечипоренка Олександра Івановича (29. 03. 1959. с. Крукеничі на Львівщині — 14. 08 2017. Полтава) і Панченко Надії Григорівни (5. 06. 1955, с. Кованьчик Полтавського р-ну), дизайнерів, музейних експозиціонерів. Члени НСХУ (1990). Серед робіт, виконаних разом — Етнографічна експозиція Полтавського краєзнавчого музею (1990—1999), музей-аудиторія Р. О. Кириченко (Полтава, 2003), концепція музею “Поле Полтавської битви” (2008), етнографічна експозиція в Музеї-садибі М. В. Гоголя (2009).

19 03 16 pysanka01