Юрій Опанасович Сластьон – народився (18) 31 січня 1903, у Миргороді, Полтавської губернії. Син відомого художника, викладача, етнографа, архітектора, мистецтвознавця Опанаса Георгійовича Сластьона.

З ранніх років у Юрія виявилося широке коло захоплень. Його цікавили історія, математика, географія, малярство, музика. Та коли прийшов час здобувати професію, він надав перевагу архітектурі й після закінчення школи 1921 року вивчав архітектуру в Харкові (вступив на архітектурне відділення Харківського художнього інституту), а у 1924–1928 рр. ще й навчався в музично-драматичному інституті імені Лисенка в класі композиції відомого педагога Семена Богатирьова. У цей же час Юрій спробував писати музику. Відомо, що в студентські роки написав кілька пісень на тексти Тараса Шевченка.

У роки Другої світової війни Юрій Сластьон опинився на території Німеччини, а в 1949 р. переїхав до США. Нове життя мистець розпочав із виготовлення архітектурних проєктів приватних будинків і замальовок природи живописних приміських околиць. Його картини охоче купували місцеві жителі та нові еміґранти: німці, серби, поляки.

У 1956-1980 рр. був диригентом хору в церкві Св. Покрови у Денвері; написав «Літургію Св. Іоана Златоуста». Там він прожив до 1980 р., будучи священиком Української автокефальної православної церкви. Також відомо, що Юрій Опанасович Сластьон був автором проєкту гробниці для гетьмана Павла Скоропадського, однак сам проєкт втілити в життя не вдалося. Крім того, Сластьон-молодший малював ілюстрації до книг і робив оформлення обкладинок книг.

1973 року Юрій видав у Києві монографію про батька Опанаса Сластьона. Ще мав на меті ґрунтовно дослідити величезний доробок у 1,2 тис. картин маляра-живописця Іллі Шульги, батька своєї дружини. Але несподівана смерть обірвала його плани та надії. Земне життя Юрія Сластьона скінчилося 22 липня 1980 року в м. Денвері на 78 році життя. Поховали його поряд із могилою першої дружини Софії Сластьон.

У Денвері залишились родичі Юрія Опанасовича Сластьона, його невістка Барбара Завидович та онуки Марко та Наталка. Це діти прийомного сина Юрія Сластьона, виховані в українстві.

Українська журналістка Ольга Герасим’юк знайшла їх і приїхала у Денвер, щоб зустрітися із родиною. Онук Марко розповів їй, що після смерті діда, Юрія Сластьона, залишилися коробки з його архівами, і він нікуди їх не викинув. Вони й досі лежать на горищі. Сказав навіть: “Якби я знав… то давно б уже все перебрав”.

За її словами, Марко впевнений, що бачив написану дідом біографію Опанаса Сластьона й сподівається віднайти її серед інших архівних матеріалів. Справжню – з подробицями, з емоціями, з розгадками всіх сумних таємниць, позначених печаттю більшовицького апокаліпсису в Україні. Ольга Герасим’юк переконана: якщо Марко знайде ту біографію, ми з вами знайдемо ще одну сторінку нашої історії. Заново відкриємо для себе одного з фундаторів українського архітектурного модерну Опанаса Георгійовича Сластьона.

23 01 31 slastion