Цими днями виповнилося б 84 роки з дня народження нашої колежанки, науковиці Ганни Михайлівни Величко (Березової) (1939–1996).    
Народилася Ганна Михайлівна Величко 13 лютого 1939 року в селі Перекіп Валківського району, що на Харківщині.
Все її життя було пов’язане з Полтавщиною. Тут вона провела дитячі й юнацьки роки (в Котелевському районі). Тут знайшла своє кохання, виховала двох доньок. У 1961 році Ганна Михайлівна закінчила історико-філологічний факультет Полтавського педагогічного інституту (нині – Полтавський національний педагогічний університет ім. В. Г. Короленка). У подальшому Ганна Величко шість років життя присвятила педагогічній діяльності: спочатку вчителювала в Казахстані (за направленням), згодом – на Полтавщині.
З 1966 року і до останніх днів свого життя Г. М. Величко працювала у Полтавському краєзнавчому музеї (тепер – Полтавський краєзнавчий музей імені Василя Кричевського) науковою працівницею, потім – завідувачкою відділу історії дожовтневого періоду музею (тепер це  – науково-дослідний та експозиційний відділ історії пізнього середньовіччя та нової історії).
Ганна Михайлівна Величко (Березова) – авторка низки оригінальних наукових публікацій з історії Полтавщини. Вона була співавторкою двох путівників по Полтавському краєзнавчому музею, виданих у 1971 та 1979 роках, а також  – путівника «Полтавщина туристична» 1982 року. Дослідники і відвідувачі музею, що придбавали і користувалися цими виданнями, відзначали їх високу інформативність та цікавий зміст, а також точність даних, які наводилися.
Про широке коло наукових інтересів та різноманітність ерудиції Ганни Михайлівни Величко (Березової) свідчить її праця, підготовлена  у 1990 році у співавторстві з відомим краєзнавцем та колекціонером Віталієм Ханком  –  «Різьблене художнє дерево Полтавщини XVIII –  поч. XX ст.».
Ганна Михайлівна багато уваги приділяла такій складній галузі, як музейна педагогіка. Вона завжди була готова допомогти молодим науковцям-музейникам, щедро ділилася досвідом і знаннями з іншими дослідниками і молоддю.
На жаль, частина поетичної спадщини, як і деякі наукові розвідки, залишилися неопублікованими. Частина з них зберігається в музейному архіві.
Не можна не згадати й про те, якою обдарованою вона була поетесою. Перші вірші написала ще у свої шкільні роки.  Перша поетична збірка –  «Дарунок» – побачила світ у 1969 році. Згодом поезії Г. М. Величко були включені до поетичних збірок «Ворскла» (1977 року), «У Ворскли і Янтри  одні береги» (1983 рік). Її вірші друкувалися на сторінках журналу «Прапор», на шпальтах полтавських газет. У них поетеса оспівувала щирі людські почуття, минуле рідної землі, піднімала питання національного відродження України. Хоча вона не входила до жодного літературного об’єднання чи письменницької організації, її твори завжди знаходили щирий відгук у душах її читачів. А  громадянська позиція поетеси визначила її місце в літературі, в поезії. На жаль, частина поетичної спадщини, як і деякі наукові розвідки, залишилася неопублікованою.
Життєвий шлях Ганни Михайлівни Величко (Березової) не був легким. Негаразди та тяжка хвороба завадили їй повністю розкритися як справжньому фахівцю музейної справи, перервали її важливі історико-краєзнавчі дослідження і  поетичні пошуки.
26 червня 1996 року Ганна Михайлівна Величко (Березова) відійшла у вічність.
Нам слід пам’ятати про таких людей, як Ганна Михайлівна, і бути вдячними долі за те, що вона звела нас на нашому професійному і життєвому шляху, дала змогу вчитися у неї ставленню до своєї справи, до життя, до людей.

Валентина Берзой, старший науковий співробітник науково-дослідного  відділу фондів ПКМВК