14 березня 2014 року покладено початок відродженню історичної традиції українського добровольчого руху. У цей день на тренувальну базу в Нових Петрівцях під Києвом прибули 500 бійців Самооборони Майдану для формування першого добровольчого батальйону. Останній, після злагодження, відбув на схід України – захищати її державний суверенітет від посягань проросійських сепаратистів. В ознаменування цієї знакової події 17 січня 2017 року Верховна Рада України ухвалила Постанову, якою встановила День українського добровольця, що відзначається щорічно 14 березня.
У дзеркалі історичного минулого українського народу і місії оборони нашої Вітчизни, що випала на долю його теперішніх поколінь, добровольчому рухові належить виразна роль першого плану. Українські добровольчі відділи (послуговуючись розхожим сучасним поняттям – «добровольчі батальйони», «добробати»), що почали з’являтися навесні 2014 року, стали закономірним явищем у новітній історії нашого народу, відродили багатовікову всенародну традицію оборони Вітчизни. Це явище слід розглядати в одному ряду з низкою подібних явищ кінця XVI – початку ХХІ ст., що супроводжували тривалий і жертовний шлях нашого народу до національного єднання й державності.
У цьому аспекті, для українського народу дорога і священна пам’ять про козаків Б. Хмельницького й І. Мазепи, гайдамаків І. Гонти й М. Залізняка, вояків Гайдамацького Коша Слобідської України С. Петлюри та студентського крутянського куреня А. Гончаренка, Січових Стрільців Є. Коновальця й А. Мельника, а в полум’ї Другої світової – українців-патріотів дивізії СС «Галичина» та вояків Української Повстанської Армії Р. Шухевича й В. Кука. У теперішню добу до лав їх безсмертної когорти стали наші сучасники – бійці українських добровольчих формувань, які продовжуючи традицію оборони нашої Вітчизни, ведуть збройну боротьбу з непримиренним ворогом українського народу – російським великодержавним шовінізмом.
Українські добробати почали формуватися навесні 2014 року в кризовий для української держави момент – коли після анексії Криму стало очевидним, що державні силові структури неготові оперативно протидіяти розгортанню сепаратистського руху на Донбасі. Добровольчі батальйони відіграли тоді неабияку роль у стримуванні, а згодом і приборкуванні сепаратистів.
За оцінками експертів, уже на серпень 2014 року, кожен десятий український боєць воював у складі добровольчих формувань. Ядром більшості добровольчих відділів стали активісти Майдану. Згодом до них приєдналися люди, які з різних причин не могли або ж не хотіли служити в регулярних частинах: люди старшого віку чи навіть ті, хто мав судимість, а також іноземці. Із найвідоміших добровольчих формувань, що проявили себе в тодішніх боях, добробати «Азов», «Айдар», «Дніпро-1», «Донбас», «Шахтарськ».
До лав перших добробатів стало чимало так званих «ультрас» – футбольних фанатів вітчизняних футбольних клубів – «Дніпра», «Зорі», «Металіста», «Чорноморця» та «Шахтаря», які ще 24 січня 2014 року оголосили про свою підтримку Євромайдану, а згодом стали активними учасниками боротьби проти сепаратизму. Більшою мірою завдяки саме активній позиції ультрас вдалося тоді зберегти мир в Одесі та Харкові.
Перший добровольчий батальйон (згодом отримав ім’я свого першого командира, генерала Сергія Кульчицького) було створено на початку березня 2014 року на Київщині. Згодом з’явилися батальйони «Дніпро-1» на Дніпровщині; «Айдар» – на Луганщині; «Азов» і «Донбас» – на Донеччині; «Харків-1», «Слобожанщина» та «Східний Корпус» – на Харківщині; «Золоті ворота», «Київ-1» та «Київ-2» – у Києві; «Полтавщина» – на Полтавщині; Добровольчий Український Корпус «Правий сектор», «Київська Русь», «Львів», «Чернігів», «Дніпро-2», «Кривбас», «Миротворець», «Херсон», «Світязь», «Івано-Франківськ» та багато інших. Майже в кожному обласному місті були сформовані добровольчі батальйони як ЗСУ, так і НГУ.
Загалом, на вересень 2014 року, було створено 44 батальйони територіальної оборони ЗСУ, 32 добровольчі батальйони патрульної служби міліції, 3 батальйони особливого призначення Нацгвардії, а також кілька підрозділів від Добровольчого Українського Корпусу. На добровольчій основі формувалися також деякі підрозділи кадрових формувань ЗСУ, зокрема, «Карпатська Січ». Добровольчий рух замінив на той час армію, а патріотичні українці та небайдужі прихильники України за власний кошт одягали і годували добровольчі батальйони.
До складу добровольчого руху долучились чоловіки та жінки, люди різного соціального рівня, віку, освіти. Саме вони змогли докорінно змінити ситуацію на фронті та вселити впевненість у регулярні та мобілізовані підрозділи армії. В умовах, коли більшість кадрових військових була деморалізована, добровольці ставали до бою на першій лінії.
Слід згадати і про волонтерів, які також є добровольцями, і їхній внесок не менш важливий у нашу майбутню перемогу. Саме ці люди породили таке явище, як волонтерство, без якого взагалі складно уявити успішні дії українського війська. Саме завдяки добровольцям – їхній мужності, відданості національним інтересам і щирому патріотизму вдалося зупинити російського агресора, дати змогу мобілізувати сили в тилу й озброїти армію.
Серед тих, хто добровільно став на захист України, окремо слід згадати іноземців. В Інтернаціональному легіоні територіальної оборони Збройних сил України – бригада «Омега» (особовий склад – громадяни США); Канадсько-українська бригада (особовий склад – громадяни Канади та Великої Британії); Норманська бригада (особовий склад – громадяни Бразилії, Мексики, Аргентини, Еквадору, Колумбії, Венесуели, Португалії, Іспанії, Італії, Франції); полки «Пагоня» та імені Кастуся Калиновського (особовий склад – громадяни Білорусі); мусульманський батальйон «Крим»; батальйон імені Джохара Дудаєва (особовий склад – етнічні чеченці); Грузинський легіон (особовий склад – етнічні грузини); легіон «Свобода Росії» та багато інших.
Нині для контрнаступу ЗСУ і звільнення материкової частини України та Криму формуються добровольчі штурмові бригади «Азов», «Буревій», «Кара-Даг», «Лють», «Рубіж», «Спартан», «Сталевий кордон», «Червона калина» та ін. Переконані, що добровольчий рух, як прояв потуги молодої і здорової Української нації, допоможе перемогти ворога та побороти всі історичні хвороби минулого, щоб збудувати нову українську дійсність.