Перший пам’ятник йому — цегляний надгробок — з’явився, звичайно, на могилі у 1839 р. Побудував його за свої кошти друг письменника, полтавець С. П. Стеблін-Камінський.
У 1869 р., до 100-річчя від дня народження Котляревського, на могилі встановлено новий пам’ятник, але й він не зберігся.
У 1898 р. до 100-річчя виходу в світ «Енеїди» на цьому ж місці встановлено надгробок за малюнком художника В. О. Волкова і моделлю скульптора Л. В. Позена. Його реконструювали у 1937 та 1969 рр. Матеріал обеліска — сірий полірований граніт. На фасадній частині — бронзовий барельєф письменника в лавровому вінку. Під ним напис із вірша Т. Г. Шевченка:
«Будешь, батьку, панувати,
Поки живуть люде;
Поки сонце з неба сяє
Тебе не забудуть».
Найвідоміший пам’ятник І. П. Котляревському розташований у центральній частині міста, по вул. Котляревського. Відкрито його 31 серпня 1903 р. Скульптор — Леонід Позен, архітектор — Олександр Ширшов.
Ще одним відомим місцем увічнення пам’яті І. П. Котляревського є меморіалізована садиба письменника. Розташована в центрі міста на Соборному майдані. Цю садибу придбала родина Котляревських у 1751 р., тут і народився Іван Петрович. Садиба відновлена у 1969 р. до 200-річчя від дня народження письменника за планом садиби (1837 р.), малюнком Шевченка Т. Г. (1845 р.) та спогадами сучасників. Автор проєкту — архітектор В. М. Тертичний.
Біля входу на садибу — чавунна меморіальна дошка з пам’ятним написом.
Біля садиби — стела з лабрадориту з пам’ятним написом (архітектор Л. С. Вайнгорт, 1968 р.).
У 1971 р. на садибі перед будинком на сірому гранітному постаменті встановлено погруддя І. П. Котляревського, скульптор — Галина Кальченко.
Ще один населений пункт Полтавської області тісно пов’язаний з ім’ям І. П. Котляревського — с. Горошине (нині Кременчуцького району). Тут він з 10 по 27 серпня 1812 р. проводив роботу по формуванню 5-го кінного козачого полку для боротьби з військами Наполеона. Набір у полк проводився із трьох повітів: Миргородського, Хорольського, Кременчуцького. Приймали козаків і добровольців у більшості середнього віку, озброєних шаблями, піками, рушницями, пістолетами, з кіньми, в козачому обмундируванні. За переказами, 2 вересня 1812 р. під дубом Іван Петрович виступав із промовою до козаків сформованого ним полку. Тому цей дуб відомий у народі як дуб І. П. Котляревського. Дуб черешчатий — ботанічна пам'ятка природи місцевого значення зберігся донині.
У 1955 р. в пам’ять про цю подію на фасаді сільського будинку культури, що розташований у старому центрі села, встановлено меморіальну дошку з білого мармуру з пам'ятним написом: «В серпні 1812 року видатний український письменник І. П Котляревський в с. Горошине сформував 5-й козачий кінний полк, який приймав участь в боротьбі з наполеонівськими загарбниками». У 1963 р. дошку перенесено на колишній садибний будинок Гудим-Левковичів.
У 1964 р. у центрі села, в сквері встановлена залізобетонна скульптура І. П. Котляревського на цегляному постаменті, на якому — дошка з білого мармуру з написом: «І. П. Котляревський 1769 – 1838 рр.». Скульптор Корній Сидорович Посполітак.
Інші пам’ятники І. П. Котляревському встановлені у Полтавській області на території аграрних підприємств (колгоспів), що носили ім’я письменника. Всі вони — масові тиражовані копії, виготовлені скульптурними комбінатами. Зокрема: у с. Кротівщина (Великобагачанської територіальної громади), 1967 р., у с. Тахтаулове (Полтавської територіальної громади), 1967 р. та у с. Попівка (Карлівської територіальної громади), 1978 р.
