Миколу Григоровича Філянського насамперед визначають як українського поета і прозаїка. Далі вже як громадського діяча, геолога, знавця будівельної справи. І, окремо, як етнографа, педагога та, нарешті, музейника.

Народився цей непересічний чоловік 6 (19) грудня 1872 року у с. Попівці на Миргородщині у родині священника. Мав значні здібності і прихильність до точних наук, що дало йому можливість закінчити у 1898 році геологічний відділ фізико-математичного факультету Московського університету. Паралельно навчався у художній студії Валентина Сєрова та архітектурній майстерні професора Федора Шехтеля, відвідував літературні дискусії та творчі вечори.

Рік провів у Франції, де збагатив себе знаннями теорії архітектури, живопису, французької літератури. 1904 року склав у технічно-будівельному комітеті Міністерства внутрішніх справ іспити на право вести будівельні роботи. У цьому ж році здійснив ще один вояж: майже рік подорожував Лівобережною Україною, вивчаючи рукописи, старовинні речі, архітектурні пам'ятки. Свої враження від мандрівки подав у статті «Спадщина України».

У 1906–1917 роках працював на Уралі керівником технічних робіт товариства «Російський мармур». Тоді ж почав друкувати поетичні твори, зокрема в журналах «Рідний край», «ЛНВ», «Сяйво», «Промінь» тощо. У Москві видав збірки містично-релігійних поезій «Лірика» (1906) та «Calendarium» (1911).

Під час Української революції 1917–1921 рр. Філянський повернувся в Україну. Завідував агрошколою в Яреськах, працював у лісництві в Сорочинцях. 1924 року переїхав до Полтави і влаштувався на роботу до Центрального пролетарського музею Полтавщини. Захопився вивченням корисних копалин краю, написав низку статей, що стосувалися геологічного огляду та підземних вод.

У 1925–1930 рр., Микола Григорович працював у Соціалістичному музеї імені Артема у Харкові. Але по-справжньому його цікавило будівництво Дніпрогесу. З 1928 року він заглибився у вивчення місцевих старожитностей: вивчав церкви, козацькі цвинтарі, скіфські могили, які мала поглинути вода нового водосховища. Філянський розробив плани експедицій, бо треба було терміново, поки вода не поглинула українську історію, досліджувати майбутнє дно, потрібні були ентузіасти. Микола Григорович зібрав аматорів-краєзнавців, на перші установчі збори запросив 80-літнього Дмитра Яворницького. Запалені любов'ю до історії, краєзнавці здійснили низку експедицій, описали знахідки, а Микола Григорович зробив цикл малюнків (він добре малював).

Його зусиллями постає Музей Дніпрогесівського будівництва в Запоріжжі. Він організовував екскурсійні відвідування Дніпрогесу, видав путівник «На Дніпрельстан» (1930). Також мандрував із виставками по Україні, а в 1936–1937 роках узяв участь в оформленні експозицій Центрального історичного музею в Києві.

Його діяльність привернула увагу репресивних органів. 11 жовтня 1937 року Філянського заарештували, а вже 7 грудня його прізвище було у розстрільному списку під № 105. 12 січня 1938 році у Києві вирок був виконаний. Реабілітований поет посмертно 21 листопада 1959 року.

23 12 06 filanskiy