2 січня 2024 р. виповнюється 100 років від дня народження доктора сільськогосподарських наук, Почесного сортовипробувача України, почесного професора Полтавського державного аграрного університету, великого знавця сортових ресурсів нашої держави – Василя Дмитровича Мединця (1924–2014). Він народився 2 січня 1924 р. у селі Долинське П’ятихатського району Дніпропетровської області в селянській сім’ї. Ще змолоду проявив великий інтерес до навчання, а головно – до пізнання рослин. Це захоплення привело юнака до Ерастівського сільськогосподарського технікуму, а згодом – до Дніпропетровського сільськогосподарського інституту. Цей знаний аграрний виш він закінчив у 1946 р., отримавши фах «агронома-рільника» та ґрунтовні й всебічні знання. Усе своє подальше дослідницьке життя, а це більше, ніж 55 років, В. Д. Мединець присвятив сортовипробуванню рослин. Спершу (від 1947 р.) він працював на сортодільницях різних районів Харківщини, а згодом (від 1960 р.) – Полтавщини. Василь Дмитрович став фахівцем з унікальними знаннями сортовипробувальника, показав себе вмілим аналітиком отриманих даних, досвідченим організатором дуже відповідальної та необхідної, як науковцям, так і практикам, роботи. Це проявилось у ключовій для аграрного сектору України – Полтавській області. Тут В. Д. Мединець розпочав працювати спершу головним агрономом обласної інспектури Держкомісії з випробувань та охорони сортів рослин (1960–1963 рр.), згодом – начальником (1964–1989 рр.) й одночасно директором Республіканської лабораторії сортової екології зимуючих культур (1991–2002 рр.).

За вказаний період В. Д. Мединець перетворив Полтавську інспектуру на справжній флагман Держкомісії не лише України, а й усього колишнього СРСР. Василь Дмитрович зумів зробити з кожної сортодільниці виробничо-наукову структуру із бездоганним методичним випробуванням сортів і забезпечення ними агропромислового комплексу області.

Наукову роботу він розпочав у 50-х рр. ХХ ст. Вже тоді В. Д. Мединець сформулював поняття про інтенсивні сорти пшениці м’якої та їхні ознаки. Серед останніх головною є вихід зерна від урожаю сухої надземної маси. Разом із цим, Василь Дмитрович зробив внесок у розвиток теорії про взаємодію органів рослин, запропонував низку практичних заходів для підвищення виходу зерна за найвищої врожайності біомаси. Цим самим він започаткував комплексний підхід до вирішення важливої біологічної проблеми – використання вже нагромаджених пластичних речовин вегетативних органів для формування господарської продукції. В. Д. Мединець вів важливі наукові дослідження. Як результат — науковець став автором методики державних випробувань сортів зернових культур при інтенсивній технології їх вирощування, оригінальних експрес-методів оцінки зимостійкості та екологічної пластичності сортів зимуючих культур.

Науковець був послідовником академіка В. О. Поггенполя – розробником нового напрямку в біології управління онтогенезом зимуючих рослин на основі вивчення їх реакції на час відновлення весняної вегетації, так званий ефект «ЧВВВ». За Василем Мединцем, цей показник може бути раннім чи пізнім. На думку багатьох українських і зарубіжних вчених, ця розробка нашого земляка стала відкриттям світового рівня. Вона увійшла до низки підручників з рослинництва, програмування врожайності, фізіології рослин не лише в Україні, а й інших країнах.

Життєві інтереси В. Д. Мединця були доволі широкими й різноманітними. Особливо це стосується його захоплення паркобудівництвом, адже він від 1976 р. заснував і очолив Дендрарій Держсортомережі та Полтавського відділення Українського ботанічного товариства в селі Огуївка колишнього Машівського, а нині Полтавського району. Тут на площі 19 гектарів було зібрано понад 350 видів, форм і сортів деревно-чагарникових рослин. Від 1979 р. Василь Дмитрович, вперше в Україні організував випробування сортів тополь, верб, садового жасмину.

З-під пера патріарха сортовипробування вийшло чотири монографії та більш ніж 200 наукових публікацій. Він був пошанований низкою урядових і відомчих нагород. Тож бачимо, що В. Д. Мединець був знаковою постаттю вітчизняного сортовипробування та сортознавства. Для його діяльності характерний комплексний підхід на основі системних наукових досліджень. Встановлений ним ефект «ЧВВВ» носить пріоритетний характер, використовується не лише науковцями різних галузей, а й фахівцями-практиками.

Підготували Олена Халимон – старша наукова співробітниця Полтавського краєзнавчого музею імені Василя Кричевського та Віктор Самородов – голова Полтавського відділення Українського ботанічного товариства