Можливо, пожертва була зроблена до церкви архістратига Михайла у с. Дубовичі Глухівського повіту (тепер с. Дубовичі Конотопського району Сумської області), яке залишилось у спадок онукові від діда – Василя Леонтійовича Кочубея (1640–1708), генерального судді Війська Запорозького. У 1777–1783 рр. на місці дерев’яної Михайлівської церкви було збудовано цегляний Різдвяно-Богородичний храм коштом Василя Васильовича.
Седес означеного артефакта двоярусний та шестилопатевий. Нижній ярус прикрашений канелюрами. На золотавому тлі верхнього — срібні крилаті голівки серафимів чергуються з в’язками плодів із квітами та виткими пагонами (символами Пресвятої Євхаристії), карбованих у високому рельєфі. Шийку седеса вкриває чітко викарбуване листя аканта (символ мучеництва). За будовою, оздобленням, технічними прийомами, характером нанесення позолоти цей твір нагадує роботи видатного українського майстра Матвія Наруновича, який жив і працював у Києві в 1735–1758 рр. Подібні витвори авторства цього майстра митця зберігаються у Скарбниці Національному музеї історії України.