День пам'яті Героїв Крут став звичною пам'ятною датою боротьби за незалежність України. День, коли ми говоримо про бій під залізничною станцією Крути, де нечисельні підрозділи військ УНР, підкріплені добровольцями з студентської громади Києва зупинили на кілька днів наступ більшовиків на Київ.

Зараз дуже важко виявити імена всіх учасників цього бою. Дослідники, шляхом вивчення великої кількості документів, віднайшли близько 150 імен, серед яких 12 – пов’язано з Полтавщиною: брати Аверкій та Федір Гончаренки, Микола Божко-Божинський, Володимир Шульгин, Юрій Вороний, Демид Бурко-Корецький, Ігор Геращенко, Іван Шарий, Олександр Попович, Олександр Гайдовський-Потапович, Василь Коваленко, Олена Мельничук.

Ім’я Олени Мельничук додалося до цього списку недавно, у 2017 році. В одному зі своїх документів Олена вказала, що народилася у Миргороді у 1899 році. У 1913 році закінчила залізничну школу у Фастові. У 1913-1916 роках навчалася в Київській земській фельдшерській школі. Паралельно відвідувала вечірні курси для дорослих гімназії Стельмашенка в Києві, де долучилася до українофільських громадсько-політичних юнацьких середовищ. У 1917 році вчителювала у 2-класовій школі в с. Острові на Київщині. У 1918 році служила в комісії з виборів до Установчих зборів та Трудового конгресу при МВС.

Сестра-жалібниця Армії УНР Олена Мельничук була серед тих, хто надавав першу медичну допомогу, рятуючи життя нашим воякам під Крутами. У лютому 1918 року із Студентським куренем Січових стрільців виїхала з Києва. З березня 1919 року призначена старшою сестрою-жалібницею в 1-й запасний шпиталь (на 600 ліжок) і виїхала до Галичини. У цьому шпиталі, окрім обов’язків сестри-жалібниці, завідувала культурно-освітньою справою.

Була в польському полоні у Коломиї (05.1919-08.1920 рр). У складі Армії УНР інтернована до табору в Каліші (12.1920 р.) та Щипйорна (Польща). Звідти переїхала до Чехословаччини у 1922 році.

Мельничук подавала заяву на економічно-кооперативний відділ Української господарської академії в Подєбрадах, але дістала відмову через брак вакансій. Була зарахована надзвичайним слухачем на літературний підвідділ літературно-історичного відділу Українського високого педагогічного інституту ім. М. Драгоманова — дворічної педагогічної школи учителів для нижчих шкіл і позашкільної освіти у Празі, яку створено зусиллями українських емігрантів-громадських діячів при фінансовій допомозі уряду Чехословаччини. Навчалася в інституті ім. Драгоманова до середини 2-го курсу (1929 рік).

Про подальше життя Олени історик Симон Наріжний написав, що вона навчалася на медичному факультеті Карлового університету у Празі, стала фахівцем із внутрішніх хвороб, була одним із очільників Спілки українських лікарів Чехословаччини, друкувалася у тодішній львівській медичній газеті «Лікарський вісник». Її знали як доктора Кобизьку. Померла після 1973 року.

24 01 29 kruty melnychuk