Побут та культура українців віддавна були нерозривно пов’язані зі своєрідним серцем будь-якої оселі – піччю. Культ печі традиційно символізував родинний затишок та добробут. Важливим елементом оздоблення та функціональною частиною печі ще з кінця XIV ст. стають кахлі. У другій половині ХІХ ст. авторські роботи гончарів набувають особливого колориту, поєднуючи природне чуття майстра, традиційні орнаменти й техніки із новітніми стилістичними напрямками, що приходять у народне мистецтво.
Зібрання авторських кахлів Полтавського краєзнавчого музею імені Василя Кричевського нараховує понад триста одиниць. Дев’яносто три із них створені в опішненському керамічному осередку відомим майстром-кахлярем Іваном Гладиревським (1849–1919), якому нині виповнюється 175 років. Він тісно співпрацював із багатьма представниками прогресивної української інтелігенції — С. Васильківським, М. Самокишем, О. Сластіоном. Особливо ж тісні зв’язки він підтримував з В. Кричевським, який охоче залучав народного майстра до декоративного оздоблення спроектованих ним будинків у стилі українського модерну. Ознакою цього напрямку у розвитку кераміки стали рослинна орнаментика з асиметричною побудовою композиції, запозичена з барокових зразків вишивки, гаптування, ткацтва, килимарства.
У 2017 році з-поміж інших виробів майстра на реставрацію потрапила ніжна неполив'яна кахля із блакитним тлом і символічним деревом життя із квітами гранату. Співвідношення блакитного тла і різнокольорової гами тонального й контрастного поєднань у неї доповнені вдалою композиційною побудовою, розрахованою на посилення кольорових акцентів виробу. Кахля має обрамлення із двох кривульок, що перетворює її на самостійний витвір мистецтва. Геометричні елементи тут виконують другорядну роль, доповнюючи і збагачуючи основні рослинні мотиви.
Кахля належить до невеликої групи виробів, що стилістично уподібнюється із полив’яним кахлям автора. Можна, однак, припустити, що виготовлені вони були як більш дешевий варіант, адже ангобовий малюнок досить легко забруднюється та пошкоджується у процес побутування. Проте відсутність полив’яного покриття мала знизити вартість виробу, зробивши його доступним для менш заможних покупців.
Підготувала Наталія Кондратенко,
завідувачка сектору науково-дослідного відділу фондів