Народився Володимир Малик (справжнє прізвище – Сиченко) 21 лютого 1921 року в с. Новосілки Макарівського району на Київщині в селянській родині. Філологічну освіту здобув у Київському університеті, потім, оселившись в старовинних Лубнах, що на Полтавщині, викладав у школі українську мову і літературу. Першу його книжку – віршовану казку «Журавлі-журавлики» (1957) – із задоволенням читали і діти, і дорослі. Згодом побачили світ його історичні поеми і легенди – «Чарівний перстень», «Месник із лісу», «Червона троянда», «Микита Кожем’яка», «Воєвода Дмитро».
Широка популярність прийшла до письменника, коли почав писати прозою. Його історичні романи стали дорогоцінним набутком вітчизняної літератури. Певно немає потреби представляти його історичні романи «Князь Кий», «Черлені щити», «Горить свіча», тетралогію «Таємний посол». У своїх романах В. Малик звертався до важливих, складних і недостатньо вивчених подій минулого, яким належала особлива роль у житті українського народу, об’їздив всю Україну, шукаючи відповіді на запитання, над якими протягом багатьох років працювали історики та літературознавці. Він, працюючи над своїми творами, добував факти і робив відкриття, які докорінно змінювали саме ставлення до минулого і давали відповіді на запитання, над якими протягом десятиліть безуспішно билося чимало дослідників. Тому твори В. Малика – це не лише дорогоцінний внесок у вітчизняну літературу, але й історичні розвідки, які сприяли ліквідації білих плям у нашому минулому. «Всі свої найголовніші твори я написав з однією метою – виправити духовний хребет нашого народу», – так стисло і образно сформулював суть своєї творчості на сторінках свого щоденника сам письменник. А в іншому разі він висловився про це ще чіткіше: «Народ, який не знає своєї історії, не може називатися народом. Це просто населення. Та власне, до недавнього часу нас так і називали: населення України, зверталися до населення України. Термін «український народ» намагалися обійти, вживати якомога рідше. Правдива історія була під десятками замків. Нині постало питання про те, щоб відродити національну свідомість нашого народу. Найкоротший шлях до цього – розповісти правду про нього, його минуле, ознайомити його з документами, писемними та іншими історичними джерелами».
В. Малик писав свої історичні твори заради цього. Тож недарма ці книги стали навчальними посібниками не лише для викладачів літератури, а й істориків – як багатий і яскравий ілюстративний матеріал при вивченні нашої минувшини.
До 85-ї річниці з дня його народження приурочена поява колективної книги «Уроки Володимира Малика». Це портрет письменника, створений тими, хто знав його за життя, кого зв’язувала з ним дружба, хто вважав його своїм духовним наставником, побратимом.
У житті письменник був чесною, скромною та порядною людиною. Багатьом початківцям допомагав порадами, вивів на широкий літературний шлях. Своє життя він прожив гідно, у великих творчих та плідних трудах. Багато творів В. Малика перекладено англійською, російською, польською, словацькою, вірменською мовами.
У пам'ять про письменника за пропозицією Фонду імені Володимира Малика «Слово» та редакції газети «Лубенщина» Лубенською міськрадою у 2001 р. засновано премію імені Володимира Малика для відзначення письменників, літераторів, науковців, працівників освіти і культури, журналістів, митців, громадських та державних діячів.
Науковців Полтавського краєзнавчого музею імені Василя Кричевського глибоко шанують пам'ять прекрасного письменника і видатного українця Володимира Кириловича Малика. У зібранні музею зберігаються особисті документи автора, історичні романи. Це оригінали, написані рукою письменника. Серед них: зошит-записник, блокнот-записник, нотатки до післямови роману «Князь Ігор», дипломна робота «Журнал» Т. Г. Шевченка» студента 5 курсу філологічного факультету Київського університету, рукопис незакінченого роману «Чорнобривці» (спогади), який був останнім у творчості письменника. Це розповідь про страдницьку долю письменникових однолітків, їхню звитягу під час другої світової війни (1941-1945 рр.) подібно до «Прапороносців» та «Людина і зброя» Олеся Гончара. У книжковому зібранні авторські книги письменника з дарчим написом: «Полтавському краєзнавчому музею В. Малик». З особистих речей зберігаються предмети одягу письменника.
У 2014 році у виставковій залі краєзнавчого музею демонструвалась тематична виставка під назвою «Чорнобривці Володимира Малика». Експонувалися фотовідбитки із сімейного альбому, особисті документи письменника, що згодом були передані до краєзнавчого музею.
Минає час, народжуються в Лубнах нові письменники, але найшановнішим ім’ям серед творчих людей залишається ім’я Володимира Кириловича Малика. Через усе своє життя проніс В. Малик палку і щиру синівську любов до неньки України. Він був один з небагатьох, хто мав повне право сказати про свій життєвий шлях словами Кобзаря: «Ми чесно йшли, у нас нема й зерна неправди за собою».
Наталія Шумейко – ст. наукова співробітниця відділу фондів