Як і поміститися в одній!
Шепіт зачарований колосся,
Поклик із катами на двобій.
(«Моя мова» В. Симоненко, 1962р.)
Для підтримки мовного та культурного різноманіття та багатомовності на ХХХ сесії Генеральної конференції ЮНЕСКО було прийнято щорічно, починаючи з 2000-го року, відзначати 21 лютого Міжнародний день рідної мови.
Українці віками виборювали право вільно спілкуватися рідною мовою. Неодноразово протягом століть закривалися українські школи, заборонялося видавати україномовні книжки та офіційні документи, ставити театральні вистави, проголошувати публічні промови (згадаймо 1903 р. і відкриття пам’ятника І. Котляревському у Полтаві), правити службу і навіть хрестити дітей українськими іменами (1888 р. указ Олександра ІІІ). У 1984 р., за наказом Міністерства культури СРСР, діловодство у всіх музеях держави повинне було перейти на російську мову.
Сьогодні знову палають українські книжки на окупованих територіях нашої країни, піддаються тортурам і страчуються люди, що спілкуються рідною мовою. Світові лідери звертаються до нас українською, а бій за загальнолюдські та національні цінності забирає найкращих.
Полтавський краєзнавчий музей протягом багатьох років долучається до відзначення Міжнародного дня рідної мови. Використовуючи різноманітні форми освітньої роботи, науковці музею популяризують знання про українську мову у контексті музейного надбання. Це сприяє покращенню поінформованості співвітчизників та відвідувачів з різних країн світу про духовні та матеріальні скарби нашого народу, впливає на виховання національно свідомого покоління майбутніх громадян України, допомагає інтегрувати мову у європейській простір, поліпшує взаємопорозуміння та повагу між народами світу.
Приєднаймося ж сьогодні до поетичного побажання рідній мові від Василя Симоненка:
І тобі рости й не в'януть зроду,
Квітувать в поемах і віршах,
Бо в тобі – великого народу
Ніжна і замріяна душа.
