26 лютого виповнюється 10 років наймасовішої акції в Криму на підтримку територіальної цілісності України. Цього дня в 2014 р. у Сімферополі до 10 тис. громадян під кримськотатарськими й українськими стягами вийшли на мітинг до будівлі Верховної Ради АРК, виступаючи за збереження півострова у складі України. Згадаємо та вшануємо їх мужність: це була перша реакція кримців на збройну анексію Криму Росією, що поклала початок її загарбницькій війні.
Із 2020 р. 26 лютого — пам’ятна дата, роковини проведення мітингу в м. Сімферополі на підтримку територіальної цілісності України. Дата встановлена 2020 р. Указом Президента України №58 на вшанування мужності й героїзму громадян України, учасників кримського спротиву російській окупації.
Коли наприкінці 2013 р. у Криму почалися акції солідарності з київським Євромайданом, їхні учасники пояснювали: «Ми хочемо кращого життя та європейського майбутнього для наших дітей». Коли 2014 р. Крим опинився під контролем російських військових і «самооборони», їхні прихильники казали: «Ми хочемо жити в Росії, щоб усе було так, як колись у Радянському Союзі». Ці два судження остаточно розділили мешканців півострова на два табори: одні прагнуть європейського майбутнього, інші – радянського минулого.
Нині прийнято вважати, що збройна агресія Росії проти України розпочалася 20 лютого 2014 р. з активізації російських військових підрозділів у Криму та в районі Керченської протоки. 24 лютого 2014 р. кораблі військово-морського флоту РФ, які охороняли морську акваторію в районі проведення Сочинської олімпіади, прийняли на борт у Новоросійську «зелених чоловічків» (російських військовослужбовців без розпізнавальних знаків) разом із бойовою технікою та вийшли курсом на Севастополь.
26 лютого під стінами парламенту Криму відбувся проукраїнський мітинг. На заклик Меджлісу кримськотатарського народу тисячі кримських татар, українців та представників інших національностей вийшли на мирний протест, щоб чинити спротив російській окупації та підтримати цілісність України. Мітинг зібрав до 10 тис. учасників.
Серед організаторів мітингу були кримські татари, представники Меджлісу і проукраїнські активісти. Їм протистояло до 5 тис. проросійських активістів із партії «Русское единство». В результаті тисняви під час мітингу загинули дві людини, 79 активістів отримали тілесні ушкодження. Завдяки зібранню того дня кримцям вдалося не допустити позачергового засідання парламенту й перегляду статусу АР Крим у складі України.
27 лютого 2024 р. о 4-й ранку (за іншими даними – о 5-й) регулярні військові формування РФ захопили будівлю парламенту та уряду АРК, а вже 28 лютого Верховна Рада АРК під «наглядом» російських військових проголосувала за проведення референдуму щодо подальшого статусу Криму. Тоді ж підрозділи ЗС РФ розпочали блокування українських військових частин та об’єктів на півострові, захопили аеропорти Бельбек і Сімферополь, сухопутні в’їзди до Криму з боку Херсонщини.
16 березня 2024 р. відбувся псевдореферендум про статус Криму. Цей «захід», зрежисований Росією, бойкотували кримські татари та інші проукраїнськи налаштовані мешканці півострова. 25 березня було захоплено останню військову частину, що тримала український прапор у Криму – тральник «Черкаси» ВМС України. Відтоді АРК і м. Севастополь окуповані збройними силами Росії.
Під час драматичних подій лютого–березня 2014 р. кримські татари виявилися єдиною організованою силою, що відкрито і масово виступила проти російської окупації півострова. Кримськотатарський народ, який ще не до кінця подолав наслідки комуністичного геноциду ХХ ст., після нападу Росії на Україну у 2014 р. став найбільш дискримінованою етнічною спільнотою з боку російської окупаційної влади на тимчасово окупованій території Криму. Росія заборонила діяльність органів національного самоврядування, здійснює переслідування і гоніння кримських татар, їх залякування та масові обшуки, арешти, політично вмотивовані кримінальні переслідування. Через неможливість існувати в умовах постійного тиску окупантів, Батьківщину змушені покидати тисячі кримських татар, які виїздять переважно на материкову Україну. За різними оцінками, від початку російської окупації понад 50 тис. кримчан були змушені залишити свою землю, половина з них – кримські татари.
Це – реалії останніх десяти років існування корінного народу в умовах окупації. Згадаємо та вшануємо його мужність.
