Це рештки (більша частина) найдавнішого поховального комплексу, що складався із елементів кромлеху енеолітичного кургану, решток кам’яної гробниці-цисти (другої) та архаїчної стели, що належать до кола старожитностей курганних поховальних пам’яток кочівницького енеолітичного населення Подніпров’я середини IV тис. до н.е. Виявлені у 2008 р. на мису надзаплавної тераси правого берега р. Сухого Кобелячка в ході розвідок Полтавської археологічної експедиції ДП НДЦ «ОАСУ» ІА НАН України і Центру охорони та досліджень пам’яток археології (далі – ЦОДПА) (керівник к.і.н. О. Б. Супруненка) на місці зруйнованого садибним будівництвом кургану доби енеоліту на території с. Петрашівка Кременчуцького р-ну (сучасного Східного старостату Горішнєплавнівської МТГ Кременчуцького р-ну), відведеної під заплановане будівництво шлаконакопичувачів комбінату.
Гробниці, як архітектурні споруди поховального обряду (для вміщення тіла померлого та увічнення його пам’яті), найперше з’явилися саме в Україні в курганах доби енеоліту у IV–III тис. до н.е. З-поміж них були і гробниці-цисти – це кам’яні ящики, спеціально споруджені для влаштування поховань, складені із тонких плит чи сплощених каменів. Такі споруди виявляють у курганних пам’ятках у Надпоріжжі, Нижньому та Середньому Подніпров’ї, на Півдні України, у Причорноморських степах.
З трьох енеолітичних гробниць-цист, виявлених на Полтавщині, – одна досліджена в Петрашівському кургані доби енеоліту-бронзового віку на території с. Петрашівка у 2011 р. (дослідження О. Б. Супруненка) [1], друга – на околиці с. Махнівка у 2020 р. (дослідження Ю. Ю. Башкатова) Східного старостату Горішньоплавнівської МТГ Кременчуцького р-ну. Третя, невеличка циста, пов’язана з дитячим захороненням, поганого стану збереження, вивчалася у кургані поблизу с. Солонці тієї ж громади у 2006 р. (дослідження ЦОДПА під керівництвом О. Б. Супруненка) [2], проте пов’язана із пізнішою добою початку раннього бронзового віку – рєпінською культурою.
На Полтавщині зоною існування найдавнішого поховального обряду з кромлехами є території історичної Кременчуччини і Кобеляччини. Кромлехами в археології називають кільця із каменів, влаштовані навколо поховальних насипів із ґрунту (курганів) доби раннього металу, споруджені з брил чи плит із тривких мінералів різних розмірів. Відомостей про кромлехи на Полтавщині обмаль: один кромлех навколо кургану енеолітичної доби обстежувався О. Б. Супруненком влітку 1982 р. на острові Турлук біля с. Орлик в гирлі Ворскли, ще один (частина) досліджено в пізньоенеолітичному поховальному комплексі кургані № 1 на території кол. с. Лавриківка Пришибської СТГ Кременчуцького р-ну у 2010 р. Залишки зруйнованого кромлеху в околицях с. Недогарки на Кременчуччині були описані полтавським археологом Микитою Станом ще у 1941 р. Ймовірна наявність кромлехів і навколо кургану «Зозулина могила» на околиці с. Салівка сучасної Горішнєплавнівської МТГ при дослідженнях Полтавської археологічної експедиції ДП НДЦ «ОАСУ» ІА НАН України у 2008 р. та на кількох курганах поблизу с. Кам’яні Потоки неподалік Кременчука [3].
Стели енеолітичної доби і раннього бронзового віку є порівняно розповсюдженими при спорудженні курганів на Кременчуччині. Майже на всіх архаїчних енеолітичних скульптурах відсутні графічні зображення, зрідка є ознаки антропоморфності та заглибини, нанесені важким кам’яним знаряддям у вигляді затертих сколів, котрим надані обриси, віддалено подібні до зображень 4-х стоп. У музейному скансені таких стел – три.
Гробниця-циста (перша) досліджена у 2011 р. Полтавською археологічною експедицією ДП НДЦ «ОАСУ» ІА НАН України (керівник к.і.н. О. Б. Супруненко) музеєфікована в Полтаві та відтворена у скансені ПКМВК у первинному вигляді на момент її виявлення.
Гробниця-циста (друга) – це частина поховального комплексу, що складався із самої кам’яної скрині, кромлеху і стели. Це 17-ть великих гранітних каменів (у скансені представлено 14, три невеликих розтріскалися) із Келебердянських виходів гранітів – геологічної пам’ятки місцевого значення. Частина брил має цілеспрямовані сколи, отримані під час відколювання їх із масиву, а частина – вивітрену протягом тисячоліть поверхню. До складу комплексу брил входили камені, що використовувалися у перекритті цисти, а більші камені – здебільшого це складові кромлеху. Невелика менгіроподібна стела архаїчного вигляду (фалічної форми) виготовлена з гранітного валуна. Вона вінчала конструкцію цієї споруди на кургані. Її висота – 121,3 см, маса – понад 320 кг.
Враховуючи нещодавно отримані дані радіовуглецевого вивчення подібних поховальних комплексів, можна віднести час спорудження поховального комплексу з гробницею-цистою до початку другої чверті або середини IV тис. до н. е.
Відкриття цієї гробниці на території Полтавщини стало першим археологічно задокументованим фактом входження території нижніх течій Псла і Сухого Кобелячка до ареалу поширення кам’яних скринь доби енеоліту і просування на ці землі окремих груп постмаріупольських кочівників.
Усі камені (близько 3-х тонн) впродовж 2008 р. були перевезені до Полтави власником мережі кав’ярень «Гангстеркава» Олександром Сенчуком і розміщені на початку вул. Віталія Грицаєнка (кол. Першотравневий проспект) як елементи дизайну біля кафе «Чайний дім». Восени 2023 р. елементи стародавньої поховальної споруди передані в дар музею згідно із рішенням власника і в умовно відтвореному вигляді тепер будуть збережені у складі колекції музею у скансені об’єктів стародавньої монументальної скульптури.
Література: 1.Супруненко О. Б. Петрашівський курган доби енеоліту-бронзового віку / О. Б. Супруненко; ІА НАНУ; ЦП НАНУ і УТОПІК; ЦОДПА; [наук. ред. І. М. Кулатова]. – К.: ЦП НАНУ і УТОПІК, 2012. – 140 с.;
2. Супруненко О. Б. Кургани поблизу с. Солонці на Нижньому Пслі / О. Б. Супруненко; ІА НАНУ; ЦП НАНУ і УТОПІК; ЦОДПА; [відп. ред. Козак Д. Н.]. – Київ; Полтава: ЦП НАНУ і УТОПІК, ВЦ «Археологія», 2007. – С. 47 – 50; – (Сер.: Старожитності околиць Комсомольська, частина V);
3. Супруненко О. Б. Кромлехи на Полтавщині / О. Б. Супруненко // Полтавіка. Полтавська енциклопедія у 12-ти т. – Т. 12: Релігія і церква /Центр дослідж. історії Полтавщини Полтав. ОДА; [гол. ред. О. І. Білоусько; ред. кол: Ю. М. Варченко, А. М. Киридон, В.О. Мокляк та ін.]. – Полтава: Полтав. літератор, 2009. – С. 329; 5.