26 квітня 1986 року назавжди залишиться в серцях українців. У цей день відбулася одна з найбільших техногенних катастроф ХХ століття – аварія на Чорнобильській АЕС. Вона зачепила життєве дерево 52-мільйонного українського народу. Чорнобильська трагедія стала важливим випробуванням, залишивши глибокий слід у пам′яті і долях сотень тисяч українців. Тоді радіоактивну амбразуру зруйнованого реактора собою закрили люди. Техніка не витримувала агресивного впливу радіації, а люди витримували. Вони вистояли, не зрадили! Світ повинен завжди пам′ятати якою ціною вдалося запобігти планетарній катастрофі ХХ століття.
Важко переоцінити роль у ліквідації аварії військовослужбовців та мобілізованих осіб, на долю яких випали найважчі та найвідповідальніші роботи. У зоні відчуження їх було майже 90 відсотків від усієї кількості відряджених. Уже в червні 1986 року в Чорнобилі перебували 94 військові частини. З Полтавщини була направлена 25-та гвардійська мотострілецька дивізія імені В. Чапаєва, що дислокувалася в Лубнах, і Конотопська дивізія зі штабом у Пирятині. Їхній внесок у боротьбу з наслідками аварії був величезним, адже там були хіміки, сапери, зв′язківці, вертолітники, водії, представники інших військових спеціальностей. Саме ці самовіддані хлопці скидали з даху 3-го реактора графіт, дезактивовували найбільш заражені ділянки, відвойовуючи в радіації кожен метр землі. У зоні відчуження полтавські військовослужбовці та резервісти, яких у народі називали «партизанами», очищали від радіоактивного зараження залізничні колії, робили просіки під газопровід, огороджували 10-ти та 30-ти кілометрову зони «колючкою», проводили дезактиваційні роботи на трьох енергоблоках АЕС та забруднених радіонуклідами прилеглих територіях.
На виставці «Солдати Чорнобиля» були представлені документальні фото чорнобильських буднів бійців 25-ї мотострілецької дивізії та речові артефакти – дозиметри індивідуальні та професійний переносний прилад дозиметр-рентгенометр, протигаз у сумці, протихімічні рукавиці тощо.
Такі заходи та виставки, приурочені до Дня пам′яті аварії на Чорнобильській АЕС, надважливі. Земний уклін, довічна вдячність усім тим, хто, ризикуючи своїм здоров’ям і життям, брав участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, відроджував і продовжує відроджувати до нового життя обпалену радіацією землю. Священна пам’ять про всенародний подвиг ніколи не зітреться з історії людської, не згасне у віках. Чорнобильська катастрофа − це нагадування всім нам, якими катастрофічними можуть бути наслідки людської помилки. Ми повинні завжди пам'ятати про жертви, які довелося понести внаслідок аварії на ЧАЕС. І зробити все можливе, щоб історія ніколи не повторилася знову.
