«… As the affairs of the north may deserve your particular consideration, I shall use
my best endeavours to keep them easy…»

(«…Оскільки вашу особливу увагу можуть
привернути справи північні, Я докладу
усіх зусиль, щоб провадити їх
якомога делікатніше…»)

З листа британського посла Вітворта
до державного секретаря Бойла
від 20 (31) липня 1709 р.

«Справи північні»
(«Affairs of the north»)

В українській історіографії серед дослідників Великої Північної Війни (особливо подій 1708-1709 років) існує тенденція зосереджувати свою увагу навколо низки обраних питань. Розглянуті сюжети так чи інакше обертаються у площині взаємодії лише трьох сторін конфлікту (російської-української-шведської) та критеріїв вірніть/зрада.
У той же час варто зауважити, що перебіг та подальші результати протистояння мали визначний вплив на політичне й економічне життя навіть поза межами європейського континенту. Отож численні дипломати провідних тогочасних держав сумлінно збирали інформацію про перебіг подій на театрах військових дій, використовуючи здобуту інформацію для аналітики та планування подальших кроків своїх урядів. Накопичення даних відбувався переважно за допомогою активної переписки.
Серед дипломатичної кореспонденції особливо слід виокремити листи Чарльза Вітворта (Сharles Whitworth) (див. зображення 1), посла королеви Великої Британії Анни при дворі царя Петра. На особливу увагу заслуговує переписка між Вітвортом та його безпосереднім керівником Генрі Бойлом (Henry Boyle), державним секретарем Північного департаменту. Останній відповідав за зносини з протестантськими та православними країнами Європи.
Чарльз Вітворт не отримав дозволу від царя супроводжувати російську армію на театрі військових дій. Свої скарги на цю перепону посол виклав у листі до державного секретаря від 8 (19) грудня 1708 р. Царська заборона утримала Вітворта в Москві на відстані шести сотень англійських миль від армії (понад 900 км. – О.З.) і практично унеможливила його намір «to observe particular persons and intrigues» (спостерігати за особливими персонами й інтригами).
Ситуація обмеженого доступу до новин та труднощі з передачею повідомлень в департамент дошкуляли Вітвортові. У листах він повсякчас нагадував Бойлу про ці прикрі обставини та спричинені ними наслідки: «… At so great a distance from the court and army, I am and shall been a manner useless, all my intelligence coming too late for advice, and not correct enough for history» («…у такому значному віддалені від двору та армії моя особа становить й буде становити щось на зразок непотребу, уся інформація, що я розвідав, надходить надто пізно для формування певного судження, їй бракує історичної точності»). У той же час ця несприятлива для Вітворта обставина наблизила його до сучасного історика, який теж не може безпосередньо спілкуватися з учасниками подій, бачити їх на власні очі й послуговується письмовими джерелами. Кореспонденція Вітворта дозволила нам поглянути на ситуацію протистояння з позиції країн центру (в термінах світ-системного підходу).
Усупереч мінливій ситуації на фронтах Великої Північної Війни, економічні інтереси Великобританії були сталими. Зокрема, вони полягали в забезпеченні стабільності hemp-trade, тобто торгівлі прядивом (рос. «пенька»), яке виготовлялося із конопляних волокон. Згідно листа Вітворта, найкраща сировина росла в районі міст Брянськ, Стародуб, Погар і Почеп (на той момент територія Стародубського полку). Цей матеріал мав стратегічно важливе значення, оскільки слугував для плетення, канатів, риболовних сіток і пошиття вітрил високої якості. Зважаючи на те, що йдеться про ХVIII ст., коли всі судна приводились до руху за допомогою мускульної сили людей або сили вітру, значення прядива важко переоцінити.
Уперше своє занепокоєння несприятливою ситуацією для hemp-trade Вітворт висловив у вересні 1708 р. Він припустив, що через військові дії «…Her Majesty`s navy will not receive such plentifull supplies next year as usually came from these parts» («…Флот Її Величності не буде забезпечений тим обсягом постачання, як зазвичай з цих країв»).
Занепокоєння перспективами нормального постачання прядивом змусило Вітворта ще раз повернутися до цієї проблеми у листі від 27 жовтня (7 листопада) 1708 р. Він припустив, що систематичні курсування військових та перспектива розміщення армій на зимові квартири в цьому важливому регіоні спричинять надзвичайне скорочення обсягів постачання прядивом.
На щастя службовців Північного департаменту, основний театр військових дій дуже скоро змістився південніше, на території сучасних Чернігівської та Сумської областей, а у містечку Ромни розташувався штаб шведської армії на чолі з королем Карлом.

(далі буде)

Підготувала Олена Замура, кандидатка історичних наук, старша наукова співробітниця науково-дослідного експозиційного відділу історії пізнього середньовіччя та нової історії