Унікальним у спадщині гончара є чимала за розміром пластична композиція «Козак Мамай» — пустотіла піч, з гладких стін якої виринає погруддя запорожця з люлькою та кисетом у руках. Він з’являється наче з поганського капища як чарівник, характерник, як дух козацької сили, героїчного епосу краю, як втілення автопортрету самого майстра. Голова міцно сидить на кремезній шиї, суворо дивляться маленькі, близько поставлені очі, сумно звисають довгі козацькі вуса.

Цей дивовижний витвір буйної фантазії майстра бентежить своєю грубою первісною силою. О. Ночовник намагається зменшити враження суворості декоративними елементами. Плоскі стіни каміну він оживив рельєфними вензелями, грані укріпив круглими, неначе виточеними з дерева колонками, де-не-де зробив круглі розети. Але й цей декор набирає якогось таємничого вигляду. Близько поставлені спіралеподібні завитки нагадують совині очі (наші предки вірили, що сова приносить щастя).

Учений-енциклопедист Вадим Щербаківський вважав, що з найбільш оригінальних виробів О. Ночовника по формі і мистецькому виконанню були глиняні грубки, зроблені так, як звичайно роблять невеликі залізні печі для обігріву хати. Чарівні за формою, вкриті барвистою поливою, різнобарвними плямами, що надавало його виробам в кольорі таємничих чар, було особливою характеристикою його мистецького таланту, який стояв на грані з геніальністю.

Діяльність Остапа Ночовника-Носика — гончара-скульптора й мисочника, пов’язана з присілком Опішні — Міськими Млинами. Він водночас природжений скульптор і пластик-декоратор, який силою свого таланту створив і розвинув нові пластичні принципи, що становили його індивідуальний стиль. Спадщину гончара, хоч із запізненням на сторіччя, визнали проявом українського бароко, його новітньою, суто народною сторінкою.

Посудини майстра у вигляді тварин (баранів, левів, півнів), вазони для квітів, свічники, куришки, кумани, кальяни, курильниці, а також дрібна пластика, оздоблені звивистими та хвилястими наліпками, що зберігаються у фондах і були представлені в музейній експозиції, безпомилково вказують на оригінальний почерк автора.

Неповторність манери О. Ночовника зумовила велику популярність його гончарської практики, що експонувалася на українських і міжнародних виставках (приміром, у Франції). Його твори були придбані музеями Полтави, Києва, С.-Петербургу, представлені у Парижі. Зберігаються у Музеї українського народного декоративного мистецтва (Київ), Полтавському художньому та краєзнавчому музеях, Російському Етнографічному Музеї (С.-Петербург).

Чимало робіт О. Ночовника-Носика, зокрема, і пічка-камін, були в приватній колекції архітектора В. Г. Кричевського, та разом з іншими зібраннями-раритетами знищені під час наступу військ Муравйова на Київ на початку лютого 1918 року.

Підготувала Г. Галян