Художника Порфирія Мартиновича зараховують до кола «великих майстрів реалістичного мистецтва другої половини ХІХ ст., таких як М. Пимоненко, С. Васильківський, С. Світославський, О. Сластьон …». Порфирій Денисович народився 1856 р. в с. Костянтинівка Костянтиноградського повіту Полтавської губернії в родині секретаря повітового суду. Ще дитиною Мартинович виявив художні здібності. Бажання професійно навчатися мистецтву малювання привело юного Порфирія до Санкт-Петербургу, де 1873 р. він успішно склав вступний екзамен в Академії мистецтв.
Прославили Мартиновича, звичайно, його ілюстрації до «Енеїди» (див. мал. 1, 2, 3). Однак і сам художник неймовірно звивистим шляхом потрапив на, мабуть, одне з найвідоміших полотен, що їх будь-коли писали на тему козацтва.
Товариш Мартиновича по навчанню Опанас Сластіон залишив докладні спогади щодо обставин, за яких молодий Порфирій став однією з моделей для славнозвісної картини Іллі Рєпіна «Запорожці» (див. зображення 4).
За спогадами О. Сластіона, студенти Академії мистецтв захоплювалися виготовленням гіпсових масок. Процедура вимагала майстерності та пильної уваги – рідкий гіпс міг стати знаряддям вбивства.
Порфирій Мартинович мало не загинув під час сеансу виготовлення чергової форми. Він попросив, щоб студенти зняли зліпок не просто з його обличчя, а з усієї голови. Для цього від вуха до вуха моделі через тім’я та під підборіддям прокладали нитку, яка мала в належний момент розрізати гіпс. Але студенти занадто розігріли гіпсову масу й під час заливки вона почала обпікати обличчя Мартиновича. Нитка, яка мала б розрізати форму навпіл і звільнити обличчя моделі від гіпсу, порвалася. Тоді Мартинович у паніці сам зірвав з обличчя частину гіпсової форми.
На подив Сластіона, цей відбиток виявився майже неушкодженим і навіть зафіксував специфічний вираз обличчя Порфирія. Річ у тім, що у процесі заливання моделі гіпсом хтось із студентів розказував жарт. Мартинович почув жартівника (горе-моделі студенти забули напхати до вух бавовняних ганчірочок) й усупереч волі усміхнувся. Цей півусміх з розтуленими устами зафіксувала ще незастигла форма.
Уподальшому Сластіон виготовив маску Мартиновича й зберігав у себе. Одного разу її побачив Ілля Рєпін, який працював над картиною «Запорожці». Специфічний півусміх Мартиновича розбурхав уяву Рєпіна. Він випросив у Сластіона маску і на її основі написав персонажа «Запорожців», якого умовно називають «бурсаком». Оскільки Мартинович ніколи безпосередньо не позував для Рєпіна, то на картині зображено тільки голову «бурсака». Він стоїть поруч із козаком у жовтому жупані й з цікавістю зазирає в лист через праве плече писаря.
Підготувала Олена Замура, кандидат історичних наук, науковий співробітник науково-дослідного відділу історії пізнього середньовіччя та нової історії.
Візуальні матеріали:
1. Автопортрет Порфирія Мартиновича (колаж — ПКМВК)
2–4. «Рысунки до Энеиды Котляревського Порфирія Мартиновича. Полтава. Изданіе Полтавськой Городской Думы», 1903):
«Нептун погамовує бурю, яка знищила кораблі Енея».
«Юпітер пророкує Венері майбутнє Енея.
«Боротьба Ентелла і Дареса».
5. Рєпін І. Запорожці. Олія, полотно. 2,03 × 3,58 м. 1880-1891 рр.