В експозиції зали № 8 Полтавського краєзнавчого музею імені Василя Кричевського «Давня Русь і кочівники. ХІ – ХІІІ ст.» представлена цікава пам’ятка давньоруської металевої пластики – хрест-енколпіон, переданий до музею з числа нових надходжень Велико-Кринківського громадського історико-краєзнавчого музею Глобинського району на Полтавщині. Цей складень виявлений поблизу с. Проценок Святилівської сільської ради. Знахідку передав до музею краєзнавець-глобинчанин, учасник АТО/ООС, один із офіцерів полку «Азов» Р. В. Бодаква, який виявив предмет християнського благочестя на задернованій ділянці лук на північний захід від села, на мису тераси лівого берега р. Дніпра.
Складень є доволі виразним зразком давньоруської металопластики, пам’яткою становлення і поширення християнства, культурного розвитку та зростання самосвідомості середньодніпровського населення Русі.
Бронзовий хрест-енколпіон знайдений у складеному й окисленому стані, був вкритий щільною кіркою поверхневої корозії і плямами окислення заліза від вісі кріплення стулок до оголів’я. Між щільно складеними стулками, скріпленими внизу також залізною заклепкою, відзначені сліди зотлілої тканини – освяченої просфори чи святої реліквії. Після очищення хрест зайняв місце у розділі експозиції музею про минуле краю за доби Давньої Русі.
Стулки хреста-складня відлиті у дво-, а його оголів’я – у трискладовій формах, що тривалий час використовувалися. Від того частина зображень на них втратила чіткі контури рельєфу і деталі, випуклості написів тощо. Типові форми чотирикінцевого хреста доповнені круглими на горизонтальних і дещо витягнутими у вигляді овалів на вертикальних кінцях рельєфними медальйонами, невеликими виступами в їх основах та внизу стулок. Стулки мають додаткові елементи кріплення: лицева – кругле вушко зверху з отвором для закріплення на вісі під оголів’ям; зворотня – два вужчі вушка з меншими отворами, влаштованими з цією ж метою. Оголів’ям є видовжена пустотіла намистина, з валиковими потовщеннями по краях і широким отвором для шнурка, знизу вона доповнена двома видовженими зацепами з круглими отворами, що охоплювали вушко лицевої стулки. Зворотній бік стулок має незначні виступи типу бортика, що у стуленому стані утворюють вільний простір в 1 мм. Саме на цьому місці помітні сліди накипілих відбитків тканини, вірогідно, складеної у дві смужки хрестиком.
Сюжет хреста типовий для більшої частини подібних витворів давньоруської металопластики. На лицевій стулці – вкрай стилізована, з мінімумом деталей, постать Богоматері з ладонями перед грудьми, архангелами Михайлом і Гавриїлом по краях, святими Петром зверху та Василем знизу. Всі вони зображені в канонічних позах й оточені скругленими бортиками рельєфних медальйонів. Рештки написів чи, принаймні, їх сліди відсутні.
Зворотня стулка по центру містить Розп’яття, де під руками Христа вміщені великі літери «ІС ХС». Круглі медальйони на кінцях навколо займають зображення предстоячих – Богоматері, Іоана Богослова, святителів Миколи і Григорія.
В обох нижніх частинах на медальйонах основи хреста містяться круглі наскрізні отвори, в яких збереглися частини шляпок залізної стрижневої заклепки. У зібраному стані складень має висоту 8,5 см при товщині релікварію – 0,7 см.
Іконографія обох стулок у цілому є стандартною для подібних давньоруських старожитностей, проте, рельєфні фігури надто пласкі, рельєф неглибокий, зі втратою чітких обрисів. Літери за зворотній стулці біля Розп’яття лише вгадуються за наявними виступами.
Прототипи проценківського хреста мали поширення на широких просторах Русі, переважно у Подніпров’ї. Хоча деякі знахідки подібних складнів виявлені навіть у Карачаєво-Черкесії. Знахідка з Глобинського р-ну відрізняється від них меншою глибиною рельєфу малюнку, втратою більш давньої «монументальності» зображень.
Складень належить до групи києворуських хрестів-енколпіонів з дрібними рельєфними зображеннями, більшість хрестів з якої відлиті наприкінці ХІІ – на початку ХІІІ ст. Як здається, видовженіші форми медальйонів вертикальних кінців хреста і гірша якість художнього виконання вказують на пізніший час виготовлення – кінець першої чверті ХІІІ ст.
Отже, знайдений у передстеповій частині Лівобережної Дніпровської тераси в межах Глобинського р-ну на Полтавщині хрест-складень, виявлений між Сулою та Пслом, вказує на належність прибережної дніпровської території до земель, котрі свого часу контролювалися переяславськими князями.
Є. Пономаренко, О. Супруненко
Фото. Давньоруський хрест-складень з Проценок. Бронза.
