;

Природа – такий же унікум, як
картина Рафаеля, знищити її легко, відновити   неможливо.
Іван Бородін

Полтавщина здавна славиться своїми природними багатствами, мальовничими куточками, що надихають не одне покоління філософів, поетів, науковців. Лісові масиви, степові ділянки, лучні території, яружно-балкові системи в поєднанні з агроценозами, лісосмугами та мальовничими краєвидами річок утворюють ландшафтне обличчя нашого краю. Сучасний природно-заповідний фонд Полтавської області нараховує 388 заповідних об’єктів та територій, 30 з яких мають загальнодержавне значення.

Заповідна справа є почесною місією, яка народжується в серці, охоплює все тіло і не покидає людину до кінця її життя. Назавжди в історію заповідної справи Полтавщини вкарбувалися імена природодослідників, добрих друзів нашого музею: Дмитра Івашина (1912-1992), Ростислава Ганжі (1924-2008), Олени Байрак (1957-2018), Ольги Стасілюнас, Наталії Смоляр, Олександра Гостудима, Сергія Безуглого, Миколи Проскурні, Леоніда Булави, Віктора Самородова, Миколи Опари, Світлани Гапон, Ірина Беседіної, Ірини Черкаської, Миколи Слюсаря, Олександра Недоруба. Саме завдяки їх ініціативності, самовідданності заповідній справі створені і продовжують розвиватися заповідні об’єкти та території Полтавщини.

З нагоди Дня працівника природно-заповідної справи хочемо привітати всіх причетних до цієї важливої місії: Збереження рідкісного та фонового біорізноманіття. Побажати міцного здоров’я, наснаги, терпіння, натхнення, вагомих результатів діяльності, добробуту, душевної гармонії, успіхів у нелегкій та важливій природно-заповідній справі!

Історія природоохоронного руху Полтавщини тісно пов’язана з Природничо-історичним музеєм Полтавського губернського земства (Нині Полтавський краєзнавчий музей імені Василя Кричевського). У 1918 році Володимиром Вернадським (1863-1945) у стінах закладу було створено Товариство любителів природи. Велику роботу по збереженню рідкісного та фонового біорізноманіття нашого краю було проведено працівником музею, видатним природодослідником Миколою Гавриленком (1889-1971). Саме завдяки Миколі Івановичу вдалося уникнути масових рубок Парасоцького лісу (Диканський район), зберегти ділянки степу в Лип’янці (Карлівський район) (нині «Академія» – комплексна пам’ятка природи місцевого значення) у 40-х роках ХХ ст.

І нині науковці відділу природи музею проводять велику роботу по збереженню природно-заповідного фонду Полтавської області. Вивчення, збереження та охорона рідкісного та фонового біорізноманіття нашого краю є одними із ключових сучасних напрямків роботи науковців. Природоохоронна діяльність музейників включає: моніторинг заповідних об’єктів, дослідження перспективних територій під час експедиційних виїздів, постійний зв'язок з працівниками природно-заповідної справи, участь у конференціях, круглих столах, семінарах; підготовку публікацій (наукових довідок до видань із серії «Звод пам’яток історії та культури України. Полтавська область», різноманітних статей, повідомлень до друкованих та інтернет-видань тощо).

Левову частку в роботі науковців займає популяризація природоохоронних знань серед населення (оглядові та тематичні екскурсії, екологічні програми, круглі столи, екологічні години, ботанічні альманахи, віртуальні мандрівки, екскурсійні виїзди тощо). Використовуючи різні форми взаємодії з відвідувачами, музейники закладають зерна екологічного виховання, формують екологічну свідомість та екологічну культуру населення.

З нагоди природоохоронного свята запрошуємо разом згадати експедиційні виїзди музейників, здійснені у 2014-2019 рр., до заповідних об’єктів Полтавщини, переглянувши медіапроект «Експедиційні дослідження музейників».

Пам’ятаємо, що «…дика флора та фауна є природною спадщиною вічних естетичних, наукових, культурних, рекреаційних та екологічних цінностей, які необхідно зберегти й передати наступним поколінням..» (Бернська конвенція, 1979 ).

Науковий співробітник науково-дослідного відділу природи Олена Шиян

20 07 07 zapovidn