15 квітня у багатьох країнах світу відзначають День екологічних знань. Це свято було започатковане у 1992 р. після конференції в Ріо-де-Жанейро, учасники якої наголосили на важливості екологічної освіти громадян усього світу, формуванні їх екологічної свідомості.

У сучасному розумінні екологія – це наука про зв’язки живих організмів між собою та оточуючим середовищем. Розуміння таких зв’язків необхідно людству задля свідомого ставлення до навколишнього природного середовища.

На жаль, є серед нас дуже багато людей, які нехтують екологічними знаннями. Ті, хто кидають сміття на місці свого відпочинку – вони всі точно знають, що так робити не можна, але все одно ліняться за собою прибрати. Як достукатися до їхньої свідомості – поки що невідомо.

Та крім них є люди, які люблять природу і готові дбайливо до неї ставитися, - бракує лише знань. Для таких людей відділ природи Полтавського краєзнавчого музею пропонує декілька порад, важливих саме зараз, в середині весни.

Квітень, як відомо, назву свою носить заслужено. Безліч ніжних різнокольорових оченят весни, першоцвітів, квітують нині в лісах і парках. Цілком зрозуміле бажання людей назбирати букет, принести додому запах весни. Але тут важливо знати, що першоцвіти – рослини особливі. Вони квітнуть і зеленіють лише 3-4 тижні, на початку весни, потім наземна частина засихає, а в землі залишається корінець, що проросте наступної весни. Для того, щоб він міг пережити під землею майже рік, йому потрібен запас поживних речовин, які накопичують листочки в процесі фотосинтезу. Зриваючи квітку, людина залишає корінь без цього запасу, і він може загинути. Крім того, на зірваній квітці вже не дозріє насіння. З того насіння не виростуть нові рослини. І наступної весни квітів уже буде менше.

Весняні квіти розкриваються в природі під музику. Ця музика – пташиний спів. Вже повернулися із вирію найсміливіші крилаті мандрівники і готуються до найважливішої, дуже відповідальної справи – продовження пташиного роду. Будують гнізда, і згодом сядуть на них очікувати пташенят. В цей час вкрай важливо зберігати тишу і спокій в природі: в лісах, парках, на луках… Гучна музика, крики, ревіння мотора – все це може сполохати пташок, змусити покинути гнізда. Пора тиші – так звуть знавці і зберігачі природи період з квітня по червень.

Прогріє весняне сонечко воду в річках, ставках, озерах, і на їх береги прийдуть-приїдуть відпочивати люди – з наметами, багаттям… Їм варто знати, що миття посуду і прання одягу краще робити подалі від берега, виливаючи воду з миючим засобом на землю, а не у воду. Мильна вода отруює комах та інші дрібні живі організми, якими, в свою чергу, харчуються риби, птахи…

До людей, що живуть в селах або на околицях міст, важливо донести розуміння – не можна випалювати суху траву! Багато хто думає, що попіл, який залишається після випалювання, служить добривом і на випаленому місці добре росте нова трава. Це правда. Але є ще інша сторона. В траві сплять маленькі звірята, комахи, корисні для сільського господарства… Вони всі гинуть у вогні, який запалює людина. Малесенькі пухнасті вовчки-соні, їжаки, жабки (які з’їдають безліч шкідників, живучи поряд з вашими городами), – всі вони мають право жити. Тож якщо вам трапиться нагода пояснити це завзятим паліям трави – природа буде вам вдячна.

Все пов’язано і кожен вчинок залишає свій слід. Навіть якщо ми не одразу бачимо наслідки своїх дій – пам’ятаймо, вони точно будуть. Всі наші справи колись повернуться до нас.

Підготувала Олена Деркаченко, науковий співробітник науково-дослідного експозиційного відділу природи ПКМ ВК

Підписи до фото:

1. Ряст, що проріс крізь людську недбалість.

2. Шпак звичайний, працьовитий борець зі шкідниками. Фото з сайту: www.ebirds.ru

3. р. Сула

4. Байбак, що загинув в результаті випалювання трави. РЛП Диканський, 2018 р.

5. Насолоджуємося квітами, не зриваючи їх.