Обрядове поклоніння яйцю з давніх-давен було характерним для багатьох народів світу і являло собою крилатий символ життя, радості і весняного сонця, що пробуджує природу.

Єгиптяни, китайці, індуси, перси, фінікійці, греки та інші народи возвеличували яйце, тримали металеві зображення в храмах, лишили чимало міфічних уявлень і легенд. Вірування та пошанування яйця були характерні і для слов’ян, які вважали, що світ походить саме з нього. Керамічні яйця-торохкальця були знайдені на терені Центральної України. Зокрема, на Полтавщині археологами В. Хвойкою та С. Мазаракі (1903 р.) під час розкопок могильника східно-слов’янського поселення.

Виготовлення писанок в українській традиції мало сакральне значення та входило до звичаєво-обрядової сфери. За традицією розпочинали писати писанки з другої половини Великоднього посту, а найбільше їх виготовляли у четвер перед Великоднем.

Найбільш поширені орнаментальні мотиви полтавських писанок: дерево життя, берегиня, безкінечник, сонячні знаки, хрестові мотиви, зображення тварин (півники, сороки, курячі, гусячі, качачі, шулічі лапки, баранячі ріжки, заячі вуха), писанки з побутовим змістом (гребні, грабельки, вітрячки), а також рослинні орнаменти.

До Вашої уваги каталог віртуальної виставки «Великодня писанка» майстрів народного мистецтва Полтавщини.