У 1906 р. на запрошення Полтавського губернського земства етнограф Данило Щербаківський здійснив екскурсії Хорольським, Переяславським, Миргородським та Кобеляцьким повітами Полтавської губернії, зібравши 273 предмети, з них 13 – пояси. Усі предмети поповнили етнографічний відділ Природничо-історичного музею.

Пояс був обов’язковим елементом вбрання. Він виконував практичні функції — закріплення одягу, захист м’язів живота та спини під час важкої роботи. На поясах носили предмети повсякденного вжитку, вони слугували яскравою прикрасою строю. Сприймався пояс і як оберіг.

Найпоширенішими у XVI–XVIІІ століттях і масово представленими в гардеробах української знаті, від гетьмана до нижчих чинів, були легкі широкі й довгі ткані шовкові, або шалеві, пояси турецького й перського походження, виткані простим тафтяним переплетенням із крученого фарбованого шовку-сирцю, переважно червоного, малинового, вишневого, рідше – зеленого або жовтого кольорів.

Малиновий пояс із музейної колекції вирізняються експресивним забарвленням, що з часом ледь поблякло. До одного його кінця пришита тасьма, з суканих ниток, сплетених косою. На іншому — напис тушшю «Г. Кобеляки. Экск. Щербаковскаго. № 285».

Цей раритет зберігся до нашого часу, переживши три неспокійних століття, та розповідає про смаки минулих епох.

Підготували Віра Старченко та Оксана Сулима – завідувачки секторів науково-дослідного відділу фондів.