Скло – один з найдавніших матеріалів, використовується в архітектурі, мистецтві, побуті. Воно виникло у давнину під час плавлення кварцового піску під дією високих температур (виверження вулканів, ударів блискавки, у місцях падіння метеоритів) і пізнішого охолодження.
Досить активно на українських землях працювали ремісничі майстерні ще в XI–XII ст., а пізніше їх змінили гути – мануфактурні підприємства, на яких виробляли скло та скляні вироби. На Лівобережжі з другої половини XVII ст. якраз і відбувався цей процес. Тут виготовляли посуд, віконне скло, кришталь та оптику. Гутне скло вирізнялося кольором, прозорістю, здатністю передавати гру світла. Вироби з такого скла майстер виготовляв методом сплавлення при високій температурі у тиглях (великих глиняних горщиках) піску, вапняку і поташу біля скловарної печі шляхом вільного видування або за допомогою форм. У середині XVII ст. на Полтавщині, Київщині та Чернігівщині працювало більше 20 гут.
У XVIII – на поч. XIX ст. поряд з гутами з’явилися поміщицькі та магнатські склоробні мануфактури й заводи. У середині XIX ст. гутництво занепадає, скляна промисловість витісняє ручне склоробство. Поліхромні розписи замінюються монохромними.
Наприкінці XIX ст. – на поч. ХХ ст. виготовляли скляні вироби дещо приглушених, але з багатою палітрою різнокольорових фарб. При оформленні використовувалися й картини, певні сюжети.
У ХХ ст. широко використовували кольорове скло, гладкі та геометризовані об’єми з декором або без нього. У другій половині століття у скляних виробах стають популярними мотиви народної творчості, декоративна скульптура, фігурні ємності.
У 1928 р. у Харкові була створена майстерня по виготовленню лабораторного й медичного посуду (пробірок, піпеток, термометрів та ін.). У 1930 р. майстерню перевели до Полтави, й у 1931 р. почала працювати Полтавська фабрика термометрів. У 1936 р. її реконструювали й розширили. У 1947 р. фабрику перейменували у скляний завод й він перейшов на випуск ампул, скляного медичного посуду, лабораторного обладнання та вимірювальних приладів. У 1986 р. було створено медичне об’єднання «Полтавмедскло», головним підприємством якого став Полтавський завод медичного скла. Тоді ж почали випускати портативні інгалятори. В наш час завод є відкритим акціонерним товариством й досить успішно працює. Його продукція використовується в медицині та мікробіології, у виробничих та медичних лабораторіях.
У колекції Полтавського краєзнавчого музею імені Василя Кричевського зберігаються фрагменти скляного посуду II–IV ст. Черняхівської культури, скляні намистини періоду Київської Русі IX–XII ст., посуд різного призначення, безбарвний і різнокольоровий та елементи прикрас XVII – XXI ст. тощо.
У цей день хочемо згадати відомого мистецтвознавця, бібліографа, музейника, педагога, члена Національної спілки художників України, Національної спілки майстрів народного мистецтва України та міжнародної Асоціації арткритиків Віталія Миколайовича Ханка – доброго друга нашого Музею. Нещодавно він передав до Музею власну колекцію мистецьких творів, документів, книг тощо. Серед інших і скляні вироби. Цікаво, що Віталій Миколайович протягом 1962–66 років працював художником у художній лабораторії Романівського скляного заводу у смт Дзержинськ (тепер Романів) Житомирської області, проєктував посуд для води, декоративні вази для квітів та ін.
Колектив Полтавського краєзнавчого музею імені Василя Кричевського вітає всіх причетних до цього свята.
Підготувала: Ганна Барська – завідувачка науково-дослідного експозиційного відділу історії пізнього середньовіччя та нової історії
