Перша декада грудня маркована значною кількістю цікавих, важливих і пам’ятних авіаційних дат. Згадаймо лише декілька.
7 грудня людська цивілізація відзначає Міжнародний день цивільної авіації, як Міжнародний день ООН згідно з рішенням Генеральної Асамблеї ООН від 6 грудня 1996 року.
Чи можемо ми з Вами існувати без авіації загалом, цивільної зокрема? Відповідь – очевидна. Звичайно, що ні. Перевезення пасажирів, багатотонних вантажів, пошти, постійний трафік, маса неординарних, просвітницьких, експериментальних дій. І це все – АВІАЦІЯ. Про один з таких цікавих експериментів за участі видатного героя, пов’язаного з Полтавою, який відбувся, до речі, також у грудні, ми маємо згадати.
Все розпочалося з мрії однієї непересічної людини – Лева Васильовича Козлова (1936 – 2004) – заслуженого військового льотчика, справжнього офіцера, рекордсмена, експериментатора, який у 1980-х роках проживав та працював у Полтаві, служив першопочатково на посаді заступника командира, а згодом й командира 13-ої бомбардувальної авіадивізії. Саме наша полтавська земля «подарувала» йому представницький мандат, звичайно якщо можна вести мову про політичну діяльність та повноцінне представництво в часи радянщини. Із сентиментом і теплотою все своє подальше життя він згадував Полтаву, добрих та чуйних полтавських друзів.
Але повернімось до мрії Лева Васильовича… А вона була непересічна й амбітна – переліт на грані фолу, який би поєднав Південний і Північний бігуни (полюси). Реалізувати цю благородну місію, на думку авіатора, мав один з найбільших літаків Ан-124 «Руслан», відомий також як «Condor». Подібний літак-велет може нести до 120 тон вантажу.
«Великому кораблю – велике плавання», але й значні витрати на експлуатацію. Однак, Леву Васильовичу дуже пощастило знайти зацікавлення і матеріальну підтримку збоку австралійського діаспорянина, відомого бізнесовця Віктора Джамірзе (родина котрого, по лінії матері, походила з українського Донецька). Бізнесмен вклав у реалізацію проєкту понад півтора мільйони доларів, але ці всі кошти повернулись сторицею, що було зумовлено гарантуванням швидкісного перевезення комерційних вантажів, а також рекламною та PR-складовою.
Під час підготовки експедиції Лев Васильович ще вище підняв географічну рамку своєї подорожі, маршрут мав проходити не лише через Північний і Південний бігуни, а й через точки 0 та 180 градусів на екваторі. Подорож тривала 72 години 16 хвилин 15 секунд, упродовж 1 – 4 грудня 1990 року. Безпосередньо сміливці перебували під владою небесних стихій 63 години 46 хвилин, подолавши аж 50.005 кілометрів та поєднавши обидва полюси, австралійський Мельбурн, далеке бразилійське Ріо-де-Жанейро, марокканську Касабланку та уссурійську Воздвиженку. Ця подорож продемонструвала і певну цивільно-авіаційну складову. По-перше, на облавкові окрім членів екіпажу перебувало 24 особи, фактично пасажирів літака, зокрема й син Віктора Джамірзе Олександр. Підліток виконував вкрай важливу функцію помічника-перекладача. По-друге, на зворотному шляху Ан-124 «Руслан» здійснив багатотонні перевезення, що є також важливою місією «крилатих гігантів».
Таким чином, подорож промайнула над акваторіями всіх чотирьох океанів, було поєднано та об’єднано не лише Антарктику з Африкою, Європу з Австралією та Америку з Азією. Вона не лише принесла прибуток та пізнаваність, а й продемонструвала могутню силу авіації, а головне – засвідчила, що будь яка Мрія, навіть найбільш амбітна і, здавалося б, нездійсненна може реалізуватись, якщо цілеспрямовано йти шляхом Мрії, долаючи усі перешкоди.
Фотокопії з експозиції та фондосховища Полтавського музею авіації і космонавтики, відділу Полтавського краєзнавчого музею імені Василя Кричевського.
Владлен Орлов – кандидат історичних наук, провідний науковий співробітник науково-дослідного сектору науково-освітньої та виставкової роботи Полтавського музею авіації і космонавтики, відділу Полтавського краєзнавчого музею імені Василя Кричевського.
