Сьогодні наші спогади про відомого дослідника доби раннього залізного віку Лівобережного лісостепу України — археолога, краєзнавця, кандидата історичних наук, доцента Петра Якимовича Гавриша (7.03.1956 – 25.10.2018). Народився 7 березня 1956 р. у с. Більськ Котелевського району на Полтавщині. У 1978 р. вступив на історичний факультет Харківського державного університету імені О. М. Горького (зараз Харківський національний університет імені В. Н. Каразіна), де став учнем одного із найвідоміших дослідників лісостепових пам’яток доби раннього залізного віку професора Бориса Андрійовича Шрамка.
  Після закінчення вишу викладав у Полтавському державному педагогічному інституті (з 1999 р. – Полтавський національний педагогічний університет імені В. Г. Короленка), де працював з 1983 по 2018 рр., викладаючи археологію та історію України на кафедрі історії України.
Власні польові археологічні дослідження розпочав на Більському городищі та в його окрузі. У 1984–1986 роках очолював окремий загін у складі Скіфо-слов’янської експедиції Харківського університету під загальним керівництвом Б. А. Шрамка, вів розкопки на Східному та Західному (1985) укріпленнях фортеці скіфської доби.
З 1986 р. експедиція Полтавського педагогічного інституту розпочала самостійні археологічні роботи під керівництвом Петра Якимовича із розвідок на території ближньої округи Більського городища, вздовж русел річок Вільхової Говтви, Груні та Сухої Груні (1986, 1987, 2004–2008) та невеликих розкопок на поселенні біля с. Саранчівка (1987). Експедицією велися дослідження культурних нашарувань й валу Західного укріплення Більського городища (1994, 1997–2003), поселення в ур. Царина на теренах Великого укріплення (1996), селищ біля сіл Довжик (1995) та Куземин в урочищі Геюсів Яр (1996), оборонних споруд Великого укріплення городища (2006), кургану в урочищі Скоробір (2003, 2006). Особливе місце у студіях Петра Гавриша належить розкопкам на Книшівському городищі, де упродовж 1988–1993 років було розкрито близько 5 тисяч квадратних метрів площі та досліджено 5 курганів Броварківського курганного могильника.
 У 1996 р. в Інституті археології НАН України захистив кандидатську дисертацію на тему «Населення скіфського часу басейну Середнього Псла». В 2001 р. отримав учене звання доцента.
 У науковому доробку Петра Якимовича більше 100 праць, 1 монографія, 6 науково-популярних книг з історичного краєзнавства Полтавщини та про Більське городище.
Здобуті вченим археологічні матеріали зберігаються в Полтавському краєзнавчому музеї імені Василя Кричевського, Історико-культурному заповіднику «Більськ», Національному музеї-заповіднику українського гончарства в Опішному, Диканському історико-краєзнавчому музеї ім. Д. М. Гармаша. Опубліковані та архівні матеріали активно використовуються дослідниками і займають вагоме місце у вивченні історико-культурної спадщини України.
Петро Якимович –– мудра, спокійна і виважена людина, зробив багато –– виховав сина, посадив сад, а ще вів велику навчальну, виховну, наукову та науково-просвітницьку роботу. Особистий приклад Петра Гавриша впливав на майбутню професійність великої групи його учнів і вихованців –– багато з них обрали у житті шлях археолога…