На полтавському ювілейному календарі є кілька пам’ятних дат, пов’язаних із постаттю академіка В.І. Вернадського, зокрема, 105 річниця заснованого з його ініціативи в стінах Полтавського народного природничо-історичного музею (нині Полтавський краєзнавчий музей імені Василя Кричевського) Полтавського товариства любителів природи.
Про створення цієї громадської культурно-просвітницької і наукової природоохоронної організації В. І. Вернадський у листі від 4/17.04. 1918 р. до свого давнього друга, відомого українського історика, міністра освіти та мистецтв України М. П. Василенка писав: «...Тепер вдалося створити Полтавське товариство любителів природи, і воно, очевидно добре піде, і буде добрим і живим центром культурного життя...».
В. І. Вернадського було обрано головою правління товариства, заступником (товаришем) – О. В. Знаменського – завідувача ентомологічного відділу Полтавської сільськогосподарської дослідної станції, секретарем – В. Ф. Ніколаєва – завідувача музею. У статуті товариства передбачалось, що воно об’єднає всі верстви населення, які цікавляться питаннями теоретичного і практичного краєзнавства, а одне з його нагальних завдань – охорона пам’яток природи і природних багатств краю. До складу товариства увійшли музейні співробітники, науковці Полтавської сільськогосподарської дослідної станції, земські службовці, освітяни, громадські діячі. На першому організаційному засіданні, 18 березня 1918 р., були присутні 86 чоловік, у подальшому кількість членів товариства збільшилася до 119 чоловік. У 1918 р. відбулося чотири зібрання товариства – 18 березня, 20 квітня, 18 та 26 травня. На засіданні товариства 26 травня В. І. Вернадський виступив із доповіддю «Про деякі спостереження, що мають значення в геології». Це напрацювання стало предтечею всесвітньовідомої праці вченого «Жива речовина». 19 травня під його керівництвом була проведена геологічна екскурсія до Нижніх Млинів. На 30 травня цього ж року планувалось засідання правління товариства, на якому В.І. Вернадський повинен був доповісти про клопотання перед міським головою організувати ботанічний сад у школі садівництва. Але цей виступ не відбувся. Після від’їзду В. І. Вернадського з Полтави до Києва, 1 червня 1918 р., у справах організації Академії наук України Товариство любителів природи фактично припинило свою діяльність. Відомо, що 27 серпня 1918 р. товариство збирало своїх членів на засідання комісії по виробленню програми та статуту природничо-сільськогосподарського відділу Українського народного університету. У листі датованому 20 листопадом 1918 р. до Полтавського міського самоврядування, за підписами заступника голови товариства О. В. Знаменського та секретаря В. Ф. Ніколаєва, були висвітлені проблеми охорони природи Полтавщини у той період та шляхи активізації роботи новоствореного Товариства любителів природи. У кінці листа було запропоновано створити робочу комісію з організації ботанічного саду при Полтавському міському самоврядуванні, яка могла б скласти схему попередніх робіт, загальний план необхідних затрат і вирішити питання вишукування коштів. Останній документ стосовно діяльності Товариства у 1918 р. датований 10 грудня. Це лист – дозвіл Полтавського товариства сільського господарства використати його приміщення для проведення засідання товариства любителів природи. Газета «Полтавские новости» від 13.12.1918 р. повідомляла про засідання товариства любителів природи у приміщенні товариства сільського господарства (Пушкінська вулиця), порядок денний якого включав доповідь Д.Д. Рябого «Мальовнича Ворскла» з демонструванням діапозитивів, обговорення питання про організацію в Полтаві ботанічного саду, а також перевибори правління.
У 1919 р. була зроблена спроба відновити роботу Полтавського товариства любителів природи. 30 березня у приміщенні музею відбулося його засідання, на якому виступив В.Ф. Ніколаєв з цікавими повідомленнями: «Охорона пам’яток природи та її найближчі завдання» та «Підсумки І з’їзду природознавців України». На засіданні були присутні лише одинадцять членів товариства. На другий день, 31 березня, правління товариства подало лист до управління Полтавської комендатури з метою його реєстрації. Відомості про подальшу долю Полтавського товариства любителів природи після березня 1919 р. відсутні.
Незважаючи на короткий період діяльності товариства, воно відіграло помітну роль у подальшому розвитку громадського природоохоронного руху на Полтавщині.
Підготувала Світлана Кигим – старша наукова співробітниця науково-дослідного експозиційного відділу природи ПКМ імені Василя Кричевського
