Святий великомученик Юрій Переможець (Юрій-Змієборець) вважається покровителем воїнства. Його зображення на коні символізує перемогу над дияволом – «стародавнім змієм». Ще з часів Древньої Русі святий великомученик Юрій прославлявся, як один із найбільш шанованих святих.
Про життя святого Юрія, історичного, а не міфологізованого, до нас дійшло дуже мало вірогідних відомостей. Перша найдавніша згадка про нього датується 322 роком, як про шляхетно вродженого юнака, який прийняв смерть від імператора Діоклетіана в Нікомедії у 303 році. Згідно з апокрифами від V століття та пізніших компіляцій візантійських агіографів, поширених у різних варіантах у Східній Церкві, святий Юрій був трибуном у Римській армії та мужньо прийняв муки і смерть на знак протесту гоніння християн імператором Діоклетіаном. Його почали визнавати як святого мученика, він став прикладом відваги в обороні убогих і беззахисних та перетворився на символ непохитності християнської віри. З тих пір ім’я святого пов’язане з багатьма міфами та легендами, що відобразились в іконописанні. Найпопулярнішим іконографічним сюжетом стає чин змієборства святого Юрія. В основу апокрифу про Юрія Змієборця лягає давньогрецький міф про Персея, який убиває морську потвору і рятує Андромеду, доньку царя Кефея і Кассіопеї, та позбавляє місто від напасті, що була послана як кара богом Посейдоном. Пізніше у грецькій житійній літературі з’являється сюжет про Юрієве чудо.
До Києва культ вшанування святого Юрія прийшов разом з християнством через Візантію і причорноморську культуру, але найбільшого поширення отримав в XI столітті у час правління Ярослава Мудрого, який у хрещенні був названий Юрієм. У 1037 р. з ініціативи князя збудовано Софійський собор, північний приділ якого присвятили святому Юрію. Після смерті Юрія-Ярослава там встановили саркофаг з тілом благовірного князя.
Чи не найпрекраснішим вцілілим взірцем розквіту культури України в середні віки є ікона святого Юрія зі с. Станиля кінця XIII ст. У ній образ потрактований дуже лаконічно, відсутній навіть сегмент неба, лише вершник на чорному коні і дракон у напруженому протистоянні – боротьба чистих ідей. Це одна з небагатьох вцілілих українських ікон ХІІІ – ХV ст., що є яскравим виразником духовного стану нашого народу під час монголо-татарського нашестя. Традиційного білого коня на грецьких іконах тут змальовано чорним. Хоча українські ікони святого Юрія більш пізнього часу наслідують і грецьку традицію. Наприклад, ікона ХІХ ст. з колекції ПКМВК, де легенда подана більш повно: у центрі на золотавому лускоподібному тлі – постать святого на білому коні зі списом у руках, яким він уражає дракона. Погляд воїна зосереджений на царівні, безвинній жертві, чудом порятованій героєм. Крилатий дракон з довгим закрученим хвостом, що звивається під вершником, є алегорією найбільшого зла. Він переможений, приспаний, поранений, але все ще живий. Кольоровим акцентом ікони є червоний плащ Переможця і це надихає на віру, що зло буде покаране остаточно!
Підготовлено старшою науковою співробітницею Іриною Власенко