Михайло Степанович Кравченко (27.12.1858, с. Великі Сорочинці Миргородського району Полтавської області — 9.(22).04.1917, там само) — відомий український кобзар. Народився в селянській родині. У батька навчався плетінню мотузок, чим у майбутньому заробляв на життя. У 15 років внаслідок хвороби втратив зір, а у 18 почав освоєння кобзи. Навчався у відомих на той час Самійла Яшного та Федора Гриценка-Холодного. Музичні та поетичні здібності й талант імпровізатора зробили його одним із найвідоміших кобзарів Полтавщини.
1901 р. Кравченко познайомився з О. Г. Слатьоном, який у Миргороді зробив від нього фонографічні записи дум «Утеча трьох братів з Азова», «Невільники», «Маруся Богуславка». Також у різні роки Слатьон виконав декілька графічних портретів кобзаря.
У 1902 р. Михайло Степанович виступав у Петербурзі на Всеросійській кустарній виставці та на ХІІ Археологічному з’їзді в Харкові. 1906 р. брав участь у вечорі пам’яті І. П. Котляревського в Полтаві; 1907 р. — в Шевченківському вечорі в Кременчуці; 1911 р. — в ювілейному вечорі пам’яті Т. Шевченка в Києві, де виконував власні думи та пісні. Подорожуючи з кобзою, побував у Петрограді, Москві, Харкові, Києві, Полтаві, Катеринославі, на Кавказі, в Криму. У 1908 р. Філарет Колесса записав від співця на фонограф варіанти дум «Три брати самарські», «Плач невільника», «Дума про піхотинця».
Михайло Кравченко потрапив у вир трагічних сорочинських подій 1905 р., за що зазнав переслідувань. Згодом письменник В. Короленко записав від кобзаря авторську думу «Чорна неділя в Сорочинцях». Крім неї, Кравченко створив думи «Про Сорочинську трагедію 1905 р.» та «Про смерть Барабаша в Великих Сорочинцях».
Був знайомий з письменниками Лесею Українкою, Гнатом Хоткевичем, Миколою Філянським. Став учителем кобзарів Федора Кушнерика та Петра Гузя.
По смерті видатного кобзаря О. Слатьон передав його кобзу до Миргородського краєзнавчого музею, де вона зберігається й нині.
У 1972 р. в пам’ять про видатного земляка було встановлено пам’ятник на вершині Миргородської гори, праворуч від автодороги Миргород — Великі Сорочинці. На цільній брилі пісковику у формі скелі (тригранної призми) витесане барельєфне зображення кобзаря (вис. 0,5 м) у момент виконання думи. Нижче під барельєфом позначені роки життя: «1858 — 1917». На інших двох гранях пам’ятника витесані написи: «Михаил Кравченко» та слова із думи «Чорна неділя у Великих Сорочинцях»:
«Що у святу неділеньку
рано пораненьку
у Сорочинцях сочанилося
усі люди
союз собі великий мали
собі кумпанію велику ізібрали
і все собі розмовляли
«Як бі то нам
Свободи дістати
Щоб землю дістати
Щоб було чим малих дітей годувати».
Постамент — пісковик обкладений декоративною плиткою. Автор — скульпторка Л. О. Твердянська. Занесений до Держреєстру нерухомих пам’яток України місцевого значення Наказом Міністерства культури, молоді і спорту від 25.02.2020 р. № 1062, як пам’ятка монументального мистецтва.
