Події
27 листопада згадуємо головного архітектора Полтави Лева Семеновича Вайнгорта, який народився цього дня 1912 року. Непересічна особистість, гарний професіонал, він мислив стратегічно і завжди забезпечував на майбутнє шанс нашому місту, працював на збереження його архітектурної та історичної індивідуальності, людяності, дружності і привітності до полтавців.
Небезпечна для життя дійсність, атмосфера тотального страху у Радянському Союзі 30-50-х рр. багатьох архітекторів змусила поступатися професійними і людськими принципами задля збереження себе і рідних. Настанови радянського державного керівництва не обговорювалися, а були обов’язковими до виконання. Звісно, Лев Семенович, як головний архітектор Полтави 1939-1970 рр., ризикував, відстоюючи своє бачення відбудови повоєнної Полтави. Якимось дивом вдалося йому вкладати свої ідеї у свідомість керівників міста, які, у свою чергу, просували їх далі нагору. Ніхто не позаздрив би Вайнгорту.
Детальніше:До річниці з дня народження Лева Семеновича Вайнгорта
Чи не найвидатнішим гончарем опішненського осередку ХХ століття є Іван Архипович Білик (1910-1999), член спілки художників СРСР, заслужений майстер народної творчості України, лауреат премії ім. Данила Щербаківського та Національної премії ім. Тараса Шевченка.
Гончарній справі Іван вчився у дядька Якова Пічки, працював самостійним майстром в артілі «Червоний керамік», у 1933-1938рр. – служив у лавах Червоної армії, потім до початку війни гончарював у опішненській артілі. Пройшов важкими шляхами Другої світової, п’ять разів був поранений, нагороджений орденом «Червоної Зірки», кількома медалями, мав інвалідність.
Розбудова Української державності тісно пов’язана з реалізацією ідеї розбудови Української самостійної національної церкви. Напередодні та за часів незалежності Православна церква в Україні разом із державою пройшла складний шлях, який завершився наданням Томосу. (Томос (грец. τόμος) – указ синоду і/або глави помісної православної церкви з важливих питань церковного устрою або віровчення; останнім часом найчастіше стосується рішення церкви-матері про надання автокефалії новій помісній церкві).
Детальніше:Духовні пастирі Полтавського регіону (завершення).
24 (10) листопада 1900 року у с. Скопці Переяславського повіту Полтавської губернії (нині Веселинівка Київської обл.) народилася Параска Іванівна Власенко – українська майстриня народного декоративного розпису, багатогранний талант якої розкрився у кількох царинах художнього мистецтва.
Дівчинка з багатодітної не багатої родини змалечку була привчена до роботи. Так проявився її хист до вишивання. Спочатку Параска працювала по наймах, вишивала за плату, а в 13 років її взяли до килимово-вишивальної майстерні, яка діяла у рідному селі дівчинки.
Перший нарком оборони УРСР Василь Пилипович Герасименко народився 24 квітня 1900 р. у с. Велика Бурімка Золотоніського повіту Полтавської губернії (зараз Чорнобаївського р-ну Черкаської обл.) Ще малим хлопцем разом з матір’ю переїхав на Кубань, де закінчив сільську школу, потім – двокласне училище у Катеринодарі. З 1912 р. наймитував у заможних селян.
З 1918 р. у лавах Червоної армії, воював на Північному Кавказі та півдні Росії. У 1922 р. Герасименко закінчив курси командного складу РСЧА, служив командиром роти і командиром батальйону 110-го полку 37-ї стрілецької дивізії Білоруського військового округу. Згодом закінчив Об'єднану військову школу в Мінську (1927 р.) та Військову академію РСЧА ім. М. Фрунзе (1931 р.).
23 листопада 2020 р. минає річниця від дня народження Марії Башкирцевої, талановитої художниці, письменниці, життя якої пов’язане з Полтавщиною.
Марія Костянтинівна Башкирцева народилася 1858 р. у селі Гавронці Диканського повіту у родині полтавського предводителя дворянства Костянтина Павловича Башкирцева та його дружини Марії Степанівни, уродженої Бабаніної. На жаль, сім’я розпалася, і майбутній художниці довелося переїхати в маєток дідуся на Харківщину. Дід був високоосвіченою людиною й прищепив своїй онуці потяг до знань, любов до читання. Рідні всіляко піклувалися про розвиток здібностей дівчинки. А природа обдарувала її не лише вродою, але й розумом, талантами, працелюбністю. Вже в ранній юності Марія володіла кількома іноземними мовами: французькою, англійською, італійською, грецькою, звичайно ж, російською й українською. Дівчина цікавилася історією, філософією, природознавством. Але чи не найбільші здібності виявляла у малюванні, музиці та співах. Юна дворянка мріяла стати співачкою. Її голос заслужив високої оцінки відомого у Франції професора з вокалу Вартеля, який пророкував дівчині видатні успіхи на оперній сцені.
22 листопада 1900 року в Полтаві сталася неординарна подія, яка відобразилася на благоустрою міста − відкриття централізованого водопроводу. Довгий час джерелами водопостачання населення виступали поверхневі води (річки Ворскла, Лтава, Чорна та інші) та різного типу колодязі, часто без накриття. Якість питної води в них не відповідала санітарно-гігієнічним нормам, ставила під загрозу життя і здоров’я полтавців, гальмувала соціально-економічний розвиток міста. У 1890 році за дорученням Полтавського військово-санітарного товариства вода з колодязів Полтави та річкова з Ворскли була досліджена лікарем Ф.А. Гофшнейдером. З його висновку слідує: «Загальний результат полягає в тому, що з оглянутих 49 колодязів міста Полтави придатних виявилося 10, сумнівних 6, а 33 непридатних…Вода у річці Ворскла забруднена…є підозрілою і не повинна бути дозволена до вживання в місті , при пануванні в ньому епідемічних захворювань від пошесті – як вогнище зарази, що сприяє поширенню захворювань».
Віртуальна фотовиставка «У сьомі роковини Революції Гідності: полтавське обличчя київського Майдану»
Віртуальна фотовиставка «У сьомі роковини Революції Гідності: полтавське обличчя київського Майдану».
(За матеріалами фотозйомки учасника Майдану М. І. Назаренка, м. Миргород).
Щороку 21 листопада в Україні святкують День Гідності та Свободи. Це свято встановлене згідно з указом Президента України від 13 листопада 2014 року № 872/2014 «Про День Гідності та Свободи» на честь двох знаменних і доленосних подій, що відбулися в Україні й залишили визначальний і незабутній слід в її історії, – Помаранчевої революції 2004 року та Революції Гідності 2013 року. Пам’ятну дату запроваджено з метою утвердження в Україні ідеалів свободи і демократії, збереження й донесення до сучасного та майбутніх поколінь об’єктивної інформації про події, які мали місце в Україні на початку XXI століття. Цього дня українці вшановують патріотизм і мужність своїх співвітчизників, які восени 2004-го та в листопаді 2013 – лютому 2014 року стали на захист демократичних цінностей, прав і свобод людини й громадянина, національних інтересів Української держави та її європейського вибору.
Співробітники Полтавського краєзнавчого музею імені Василя Кричевського 18.11.2020 р. провели чергове планове прибирання території навколо об’єкта культурної спадщини – Місця поховання, пам’ятного знаку жертвам політичних репресій поблизу урочища Триби Полтавського району. Цим об’єктом музей опікується вже кілька років. А робити тут постійно є що, адже коло могили жертв сталінських репресій залишаєть природне сміття: гілля, хвоя, шишки – дерева, що ростуть навколо, а також побутове – люди, які відвідують це місце, зупиняються на майданчику біля об’єкта. Порушено благоустрій території об’єкту – з доріжки, яка підходить до пам’ятника, місцеві та заїжджі «умільці» викрадають тротуарну плитку.
Шановні подорожуючі туристи і просто подорожні! Давайте поважати себе і світлу пам'ять безневинних людей, похованих там.
Бажаємо всім міцного здоров’я і благополуччя, але не за рахунок знакових об’єктів культурної спадщини!
Детальніше:Співробітники музею провели чергове планове прибирання території поблизу урочища Триби...