Події
В рамках продовження проекту «Капелани. Духовний щит України» представляємо Вам інтерв’ю з капеланом УГКЦ Максимом Кролевським.
8 серпня своє професійне свято відзначають українські військові зв’язківці. День військ зв’язку встановлено згідно з Указом Президента від 1 лютого 2000 р. Саме цього дня, 8 серпня 1920 р., в Києві, на базі колишнього Костянтинівського юнкерського військового училища, почалася підготовка зв’язківців на других Київських військово-інженерних курсах.
Нині війська зв’язку – це спеціальні війська, призначені для забезпечення зв’язку і управління військами Збройних Сил, їх технічна основа, а воїни-зв’язківці входять до складу всіх родів військ. Наразі спеціальність військового зв’язківця одна з найбільш затребуваних в зоні військових дій на сході України.
Курсанти Полтавського військового коледжу сержантського складу Військового інституту телекомунікацій та інформатизації імені Героїв Крут є частими відвідувачами заходів та експозиції Полтавського краєзнавчого музею імені Василя Кричевського.
Колектив музею щиро вітає усіх військових зв’язківців та сподівається на плідну співпрацю.
7 серпня 2020 року на подвір’ї Полтавського краєзнавчого музею імені Василя Кричевського відбулися урочистості з нагоди вручення премії Полтавської обласної ради імені Олени Байрак. Захід проводиться в день народження Олени Миколаївни Байрак – відомого в Україні вченого-ботаніка, доктора біологічних наук, професора, природоохоронця. Нагороджуються кращі з кращих педагоги, вчені, працівники природоохоронних закладів Полтавщини, які присвятили своє життя вивченню та захисту рідної природи.
Учасників церемонії та лауреатів премії привітали: заступник голови Полтавської обласної ради Анатолій Ханко, заступник голови Полтавської обласної державної адміністрації Катерина Рижеченко, т.в.о. директора Департаменту культури і туризму Полтавської обласної державної адміністрації Ірина Удовиченко, заступник директора Полтавського краєзнавчого музею з наукової роботи Володимир Мокляк, член журі премії, доцент Полтавської державної аграрної академії, голова Полтавського відділення Українського ботанічного товариства Віктор Самородов, друзі та колеги Олени Миколаївни.
Побачив світ сьомий (липневий) номер Всеукраїнської православної газети «Відомості Полтавської єпархії» 2020 року.
В ньому вміщена низка краєзнавчих матеріалів, підготовлених науковими співробітниками Полтавського краєзнавчого музею імені Василя Кричевського.
У цьому році виповнюється 75 років, коли 6 серпня 1945 року американський бомбардувальник скинув на японське місто Хіросіму атомну бомбу «Little Boy» («Малюк») еквівалентом від 13 до 18 кілотонн тротилу. Через три дні, 9 серпня, атомну бомбу «Fat Man» («Товстун») еквівалентом 21 кілотонна тротилу скинули на місто Нагасакі.
Причиною ядерного бомбардування визначили ігнорування японським урядом підписаної урядами США, Великобританії та Китаю Потсдамської декларації з вимогою беззаперечної капітуляції Японії. Це могло б попередити масові втрати серед американських військових під час повномасштабного вторгнення.
Детальніше:Всесвітній день боротьби за заборону ядерної зброї. День Хіросіми.
Полтавець Михайло Миколайович Крат, виходець з української старшини Гадяцького полку, усе життя присвятив військовій справі. У молоді роки він служив у Російській армії, геройськи воював на фронтах Першої світової війни, був особисто відомий царській родині. У 1917 році голос козацької крові покликав його до лав війська Української Народної Республіки (УНР). Під кінець Другої світової війни Михайло Крат нетривалий час служив у складі Українській Національній Армії. У 1945 році Уряд УНР в екзилі присвоїв йому звання генерал-хорунжого Армії УНР.
Михайло Крат народився 6 серпня 1892 року в Гадячі у родині військовослужбовця. Його батько, Микола Огійович Крат, дослужився до звання генерала гвардії. Син продовжив батьків шлях, одержавши військову освіту в Сумському і Петербурзькому кадетських корпусах. У Першу світову війну Михайло воював у складі 93-го піхотного Іркутського полку, зазнавши чотирьох поранень та зрісши по службі за 2 роки від підпоручика до полковника.
Нещодавно у полтавському видавництві «Дивосвіт» вийшла друком книга «Аграрний просвітник О. О. Іллічевський (1865–1941)», що присвячена 155-річчю заснування Полтавського сільськогосподарського товариства та 155-річчю від дня народження його багаторічного секретаря Олімпія Олександровича Іллічевського. На широкій джерельній основі автори книги – доцент кафедри захисту рослин Полтавської державної аграрної академії Віктор Самородов і старший науковий співробітник Полтавського краєзнавчого музею імені Василя Кричевського Олена Халимон, відтворили життя та творчий доробок професійної діяльності цього знаного діяча агрономії та освіти другої половини ХІХ – середини ХХ сторіччя. О. О. Іллічевський був літописцем історії Товариства та Полтавської сільськогосподарської дослідної станції, завідував кафедрою у сучасній Полтавській державній аграрній академії. Крім цього викладав у Полтавському національному педагогічному університеті імені В.Г.Короленка та Полтавському аграрно-економічному коледжі ПДАА. Також О.О.Іллічевський і його син Сергій працювали у свій час в Полтавському краєзнавчому музеї.
4 серпня 1880 року у Полтаві народився Трохим Миколайович Романченко – український письменник, поет, перекладач, етнограф.
Освіту здобував самотужки. Рано виявив схильність до літературної творчості. Перші вірші Романченка були надруковані 1905 року в катеринославському альманасі «Перша ластівка». Згодом, у 1916-му, поезії літератора вийшли окремою книгою. В ній, зокрема, вміщені вірші на робітничу тематику: «Борцеві», «Пісня робітників», «Барикади». У доробку Т. Романченка також оповідання, критичні статті, публіцистика.
1 серпня 2020 року у дворі Полтавського краєзнавчого музею імені Василя Кричевського відбулося підведення підсумків проекту «Молодь змінить Україну. Полтавщина». В ході його реалізації діяли три локальні школи: у Полтаві, Щербанях та Опішні із залученням учасників з усієї області. Слухачі працювали над розробкою та втіленням проектів місцевого розвитку.
На підсумкову зустріч запросили представників Фонду родини Богдана Гаврилишина (засновник проекту), бізнес-експертів, громадських діячів. За результатом роботи локальних шкіл визначено кращих учасників, які групою 5-6 людей восени поїдуть на тиждень в одну з європейських країн.
Виповнюється 115 років від дня народження Івана Микитовича Францевича (1905, м. Полтава – 1985, м. Київ) – вченого фізико-хіміка, академіка АН УРСР (1961), заслуженого діяча науки і техніки України (1965), Героя Соціалістичної Праці (1969).
Народився в Полтаві у робітничій сім’ї. Змалку виділявся кмітливістю та допитливістю. Закінчив Полтавську семирічну школу (1920), згодом професійно-технічну школу (1922). У 1922 – 1923 рр. працював помічником слюсаря Полтавського паровозоремонтного заводу, де трудилася ціла династія Францевичів – металістів найвищого класу – батько Микита Миколайович, дядько і чотири брати. Батько до того ж екзаменував молодих слюсарів і визначав їм розряди. Після роботи майбутній вчений навчався на робітфаці, де отримав рекомендацію для вступу в інститут. У 1929 р. закінчив одночасно два факультети – хімічний і фізико-математичний Харківського інституту народної освіти (нині Харківський національний університет імені В.Н. Каразіна), отримавши спеціальність фізико-хіміка-металознавця.
Детальніше:115 років від дня народження Івана Микитовича Францевича