Події
Сьогодні, 3 серпня, виповнюється 95 років знаному опішнянському гончарю, заслуженому майстру народної творчості України, лауреату Національної премії України імені Тараса Шевченка Василю Онуфрійовичу Омеляненку.
Від самого дитинства його життя пов'язане з народним мистецтвом, із одним з найдавніших його видів. В.О. Омеляненко – славний продовжувач традицій українського і опішнянського гончарства та, водночас, новатор і творець стилю, який, без перебільшення, можна назвати «омеляненківським».
На ХХІІ Олімпійських іграх у Москві одними з найцікавіших та напруженіших були легкоатлетичні змагання, що проводилися на спортивній арені Центрального стадіону імені В.І. Леніна з 24 липня по 1 серпня 1980 року. Спортсмени Полтавщини – Володимир Кисельов та Надія Ткаченко – склали гідну конкуренцію суперникам із сімдесяти країн-учасниць. До командної скарбнички золотих медалей збірної СРСР легкоатлети додали дві нагороди найвищого ґатунку.
Для Надії Володимирівни, вихованки тренерів Віри Ребрун (Кременчук) та Євгена Сапронова (Ворошиловград, нині – Луганськ) ця Олімпіада була вже третьою. Досвідчена спортсменка, срібна призерка чемпіонату СРСР (1971), чемпіонка Всесвітньої універсіади (1973), шестиразова рекордсменка СРСР, рекордсменка світу (1977), чемпіонка Європи (1974; 1980) стала справжньою сенсацією ХХІІ Олімпіади. Під час дводенного турніру з п’ятиборства вона встановила особисті рекорди з кожного виду програми, набравши в підсумку 5083 балів. Це був неперевершений світовий рекорд! З 1981 року за рішенням виконкому Міжнародної аматорської федерації легкої атлетики (ІААФ) стали проводити змагання з семиборства, тому Ткаченко – єдина спортсменка за всю історію п’ятиборства, яка перетнула рубіж в 5000 балів. За даними опитування згаданої організації 1987 року, заслуженого майстра спорту СРСР Надію Володимирівну Ткаченко було визнано кращою п’ятиборкою світу всіх часів.
У фондах Полтавського музею авіації і космонавтики зберігаються документи, фотографії, нагороди, особисті речі фронтовика, льотчика цивільної авіації - Онищенка Івана Даниловича.
Всі ці речі до нашої музейної колекції передала донька Івана Онищенка, полтавка, Зінаїда Іванівна Мордовіна (Онищенко) у 2017-2018 роках.
В результаті дослідницької роботи і вивчення архівних матеріалів науковцями музею був сформований анотований список фонду «Льотчика Онищенка І.Д.», та науковий архів листів і документів, що стануть у нагоді науковцям музею, краєзнавцям, дослідникам та фахівцям з авіаційної тематики.
Детальніше:До Дня повітряних сил ЗСУ. Героїчна спадщина предків: льотчик, один з багатьох…
Кожного року мисливці очікують початок серпня. Адже у першу або другу суботу останнього літнього місяця відкривається довгоочікуваний сезон осіннього полювання, який традиційно розпочинається із добування пернатої дичини. У цьому році він стартує 1 серпня о 18-й годині. Дні, коли можна стріляти – середа (з 16-й годині), субота та неділя – повний світловий день.
Із давніх-давен об’єктами полювання (промислу) були тварини, що давали людини їжу та окремі продукти тваринного походження: жир, хутро, шкіру, кістки, роги, пух, пір’я. Досить тривалий період історії полювання для людини було головним способом добування їжі. Тепер – це, переважно, різновид активного відпочинку, який виховує витривалість і швидкість реакції, загартовує організм і дарує радість спілкування з природою, але тільки культурному й освіченому, мисливцю, який любить, цінує і береже природу. Сьогодні підготовка до полювання вимагає чималих матеріальних затрат. Під час здійснення полювання, транспортування або перенесення продукції полювання кожен мисливець повинен подбати про необхідні документи (посвідчення мисливця; щорічна контрольна картка обліку добутої дичини та порушень правил полювання з відміткою про сплату державного мита; дозвіл на добування мисливських тварин та інше).
31 липня до музею завітали члени ГО "Зелене Серце"(Диканський район). Юні екологи відвідали дендропарк музею, познайомилися з його видовим складом та квітуючими екзотами. Разом із науковими співробітниками - Оленою Шиян та Оленою Деркаченко оглянули експозицію відділу природи.
Нещодавно археологічне зібрання музею поповнилося яскравими індивідуальними знахідками, виявленими добрим другом музею, краєзнавцем Віктором Миколайовичем Іщенком у 2010-2019 рр. на північно-західній околиці Полтави – між сс. Зорівка, Андріївка, Падалки та селищем Біологічне. Кілька знахідок пов’язані з існуючими тут поселенням ранньоскіфського часу, зокрема, Зорівським. Це – наконечник стріли, розподільник ремінців, виконаний у «звіриному» стилі, бронзова деталь спорядження вершника кіммерійської епохи.
Кажуть, що добрі справи, як і добрі вісті, не лежать на місці. Ми повідомляємо про чергову «добру справу» нашого колеги, талановитого художника-реставратора Олега Леонтійовича Подрєзова. Віднині ще одна його робота збагатить музейну експозицію і стане цікавим експонатом. У складі колективу «Художнього фонду» О. Л. Подрєзов брав активну участь у побудові нових музейних залів, оформляв експозиції. У Полтавському краєзнавчому музеї імені Василя Кричевського на посаді художника-реставратора Олег Леонтійович працює з 2004 р., а мешкає у с. Терешки під Полтавою. Але його родина не завжди проживала на Полтавщині...
Детальніше:О. Л. Подрєзов: наш поважний художник-реставратор
31-го липня 2020 року в рамках програми «Музей для всіх і кожного» і за сприяння однієї з її ініціаторок, відомої полтавської волонтерки, Народного Героя України Вікторії Мірошніченко та підтримки ГО «Справа громад. Солідарна Полтава», координаторами якої є Марія Горбатенко та Руслана Базалук, Полтавському краєзнавчому музею імені Василя Кричевського було подаровано інвалідний візок для покращення інклюзивного музейного середовища та комфортного обслуговування людей з інвалідністю. Саме завдяки таким волонтерам музей стає більш доступним для наших відвідувачів. Дякуємо та сподіваємося на подальшу плідну співпрацю!
В затишному дворику Полтавського краєзнавчого музею імені Василя Кричевського 30 липня 2020 р. відбулася підсумкова презентація колекцій молодих дизайнерів, яку представили юні моделі Полтавської обласної дитячої громадської організації «Століття краси». Захід відвідали молоді модельєри, фотографи, поважні члени журі, батьки юних моделей. Захід пройшов у піднесеному настрої, сяяли красою та посмішками відвідувачі цього прекрасного заходу.
Детальніше:Відбулася підсумкова презентація колекцій молодих дизайнерів
Для музею годинник має особливе значення. З одного боку – це складний для збереження предмет, що має багато функціональних особливостей і потребує окремої уваги музейників. З іншого боку, саме годинник здатен самостійно рухатись і звучати, вступаючи в діалог з відвідувачем. Історія годинникарства своїм коріння сягає сивої давнини − потреба вимірювати час виникла у людей давно: вже в найдавніших цивілізаціях використовували сонячні, водяні та пісочні годинники. Перші механічні годинники сконструйовані в Західній Європі у ХІІ – ХІІІ ст. Це були баштові годинники, які кілька століть міцно утримували монополію у вимірюванні часу. Однак, люди прагнули зробити їх складний механізм мініатюрним, кімнатним, вписати цей витвір технічного генія у пишний інтер'єр оселі, зробити його окрасою власної домівки. Звідси походить і назва цілого годинникового класу, що виникає у відповідь на це бажання – «інтер'єрні годинники», до яких традиційно відносять напільні, консольні, настінні та камінні годинники.
Детальніше:ЗРАЗОК ФРАНЦУЗЬКОЇ ГОДИННИКОВОЇ МАЙСТЕРНОСТІ З КОЛЕКЦІЇ К. М. СКАРЖИНСЬКОЇ
28 липня 2020 року на відкритті виставки «Життєва палітра воїна і художника Володимира Павлюченка», присвяченої 100-річчю з дня народження художника-фронтовика, відомий полтавський колекціонер та меценат О.М.Петренко подарував живописний портрет музею. Це – портрет Василя Кричевського, написаний у 2006 році В. М. Брикульцем.
Петренко Олексій Миколайович – меценат та колекціонер, предмети з приватної збірки якого займають чільне місце в експозиції зазначеної виставки.
