Події у музеї
3 березня викладачі та студенти Полтавського національного педагогічного університету імені В.Г. Короленка організували для абітурієнтів Фестиваль професій. На одній із локацій, організованій колективом кафедри історії України, виступила завідувачка сектору науково-дослідного відділу фондів Оксана Сулима. Одинадцятикласники Полтавської загальноосвітньої школи №8 мали нагоду дізнатися про переваги роботи у музеї та спробували свої сили у заповненні уніфікованого паспорту.
Бажаємо усім випускникам знайти свій шлях у житті!
Алла Олексіївна Моруженко – відомий український археолог, доктор історичних наук, доцент, дослідниця пам’яток Лісостепу скіфського часу, народилася 13 травня 1937 року на Донеччині. Навчалася на історичному факультеті Харківського університету (зараз Харківський національний університет імені В. Н. Каразіна). Будучи студенткою та ученицею Б. А. Шрамка, приймала участь в експедиційних польових дослідженнях, що і викликало захоплення археологією, визначило подальший професійний шлях у житті.
«Вареники-хваленики, усі вас хвалять, та не всі варять». У кого смачніші вареники сьогодні, у перший день весни, з’ясовувала з учасниками етнографічного заходу «Сторінками брошури «Вареники. Галушки» із серії «Традиційні полтавські страви» М. Пісцова, завідувачка етнографічного відділу. Мова йшла про різновиди варених виробів з борошна, які досліджували авторки Наталія Сахно та Марія Пісцова на основі аналізу анкет мешканців Полтавщини про побутування і приготування страв народної української кухні в родинах респондентів. Учасники переглядали світлини, фрагменти фільмів, слухали пісні та різні цікавинки, які свідчили про те, що вареники – одна з найулюбленіших страв в Україні та найвідоміших у світі. Це традиційний святковий наїдок на відміну від щоденних, не менш смачних галушок. Про походження страв, та їхніх назв, різновиди потрібного тіста та начинок, традиції використання в обрядах та зміни у рецептурі в процесі виготовлення та споживання борошняних виробів на території Полтавщини в останні десятиліття була розповідь.
Захід відбувся у бібліотеці-філії 5 у рамках музейно-педагогічної програми «Етнографічні студії з Полтавським краєзнавчим».
Детальніше:Вареники-хваленики, усі вас хвалять, та не всі варять
Лютневою революцією 1917 називають ряд подій лютого-березня 1917 року, що завершились падінням монархії у Російській імперії. Це й поклало початок Української революції 1917-1921 років, коли український народ шукав шляхи та основи побудови власної державності.
Хронологія основних подій березня 1917: 3-4.03 – утворення Центральної ради як представницького органу київських українських громадських організацій. 7.03 – обрання проводу Центральної ради: голова – М. Грушевський, заступники – Д. Антонович, Д. Дорошенко, Ф. Крижановський. Публічна підтримка шляху на територіальну автономію України з боку громадських і політичних організацій.
В останній день зими, 28 лютого, учні полтавських шкіл та гості нашого міста разом із співробітниками науково-дослідного експозиційного відділу археології та завідувачкою науково-дослідного відділу реставрації Полтавського краєзнавчого музею імені Василя Кричевського провели інтерактивний захід «У пошуках втраченого скарбу».
Учасники заходу почули захоплюючу розповідь про всесвітньовідому сенсаційну археологічну знахідку XX ст. на Полтавщині – Малоперещепинський «скарб», що належить до найцінніших надбань давньої культурної спадщини України і вважається найбагатшою за складом і обсягом знахідкою середньовічних коштовностей у Східній Європі. Розповідь була доповнена презентацією фоторяду предметів зі складу «скарбу».
Діти та дорослі долучилися до виготовлення паперових та пластилінових моделей предметів зі скарбу, які із задоволенням взяли собі на згадку про цю зустріч.
Науковці музею щиро вдячні всім учасникам заходу за тепле спілкування і взаєморозуміння. Захід пройшов у рамках музейної програми: «Археологічні студії з Полтавським краєзнавчим» за підтримки «Шелтер Полтава».
Детальніше:Iнтерактивний захід «У пошуках втраченого скарбу».
До 457-річчя Другого Литовського Статуту
Судочинці на значній частині території сучасної України послуговуалися трьома Литовськими Статутами (кодексами писаних прав для населення Великого князівства Литовського) протягом трьох століть (середина XVI ст. - середина ХІХ ст.). Мешканці Полтавського полку, які претендували на високий статус в соціальній їєрархії, також наполягали на тому, щоб їх судили за артикулами Литовських Статутів. Таким чином щодо козаків застосовували ті ж самі законодавчі норми, по яких судили шляхтичів. Чим шляхетне походження так приваблювало представників ранньомодерного суспільства? Невже вони керувалися просто марнославством?
Річ у тім, що за шляхтичем Литовський Статут закріпив низку конкретних прав, які кожній сучасній людині видаються безумовними. Що входило до переліку цих привілеїв? З’ясувати ці питання нам допоможе Другий Литовський Статут, який вступив в силу за короля Сигізмунда ІІ Августа 1566 р. (див. зображення 1). Третій розділ цього кодексу регулював права шляхти. Зупинимося на основних з них. Шляхтич міг вільно розпорядитися своїм маєтком: продати, подарувати, заставити в борг, поміняти (артикул 33). Шляхтич, на противагу решті населення, користувався презумпцією невинуватості (артикул 7). Тобто він в очах суду законослухняна особа, доки не буде доведено його вину. Шляхтич мав свободу виїхати за кордон для наук, навчання, лікування і взагалі «ліпшого щастя», за винятком держав, з якими точилася війна (артикул 13).
Детальніше:Захист шляхетської честі в артикулах Литовського Статуту 1566 р.
26 лютого 2023 р. виповнилося 110 років від дня народження відомого українського археолога, одного з провідних фахівців в області ранньослов’янської археології Євгенії Володимирівни Махно.
Вона народилася в Єлисаветграді (нині м. Кіровоград) в 1913 р. у сім’ї вчителя. Після закінчення семирічної школи у 1928–1932 рр. навчалася на соціальноекономічному факультеті Кіровоградського інституту соціального виховання. По тому викладала історію і суспільствознавство в середніх школах сс. Кремінне та Лісоводи Вінницької області. У 1935 р., вона стала студенткою другого курсу історичного факультету Київського державного університету, який закінчила в 1939 р. Проте, вже з 1938 р., Євгенія Володимирівна почала працювати в Інституті археології: спочатку за договором в археологічній експедиції М. К. Каргера, а по закінченню навчання – штатним співробітником. У 1940 р. Є. В. Махно вперше очолила експедицію з обстеження пам’яток зарубинецької та черняхівської культур на півдні Київської області (разом з М. Л. Макаревичем).
Детальніше:110 років від дня народження Євгенії Володимирівни Махно.
Цього дня в 2014 році у Сімферополі відбулось найбільше зібрання на підтримку цілісності та єдності України. Участь у мітингу взяли не тільки кримські татари, яких тоді там була переважна більшість, а представники різних національностей, що відстоювали територіальну цілісність України і висловлювали протест проти кремлівської інтервенції в Криму.
Для вшанування мужності й героїзму громадян України, які проживають на тимчасово окупованій території — в АР Крим та місті Севастополі, у 2020 році Президент Володимир Зеленський підписав Указ про встановлення 26 лютого в Україні Дня спротиву окупації Автономної Республіки Крим та міста Севастополя. У документі було зазначено, що повернення Криму до України – це не тільки наша спільна мрія, а запорука безпеки на планеті, відновлення віри у міжнародне право і справедливість, частина української національної ідеї.
Детальніше:День спротиву окупації Автономної Республіки Крим та міста Севастополя
26 лютого 2023 р. виповнюється 50 років із дня смерті В. Ф. Ніколаєва (1889–1973).
Багато імен видатних діячів вписано в історію Полтавського краєзнавчого музею імені Василя Кричевського. Серед них почесне місце займає Валентин Федорович Ніколаєв – ботанік, знаний дослідник у галузі субтропічного рослинництва, діяч природоохоронного руху, педагог, краєзнавець, третій завідувач Природничо-історичного музею Полтавського губернського земства (згодом Народного природничо-історичного, Центрального пролетарського музею Полтавщини) 1916–1923 рр.
25 лютого зброярі, колекціонери та усі, хто цікавиться світом зброї, відзначають день народження револьвера. Саме в цей день відомий американський винахідник Семюель Кольт отримав патент на новий вид короткоствольної вогнепальної зброї.
Серед великої кількості револьверів різних систем і виробників, відомих насьогодні, привертає увагу мініатюрний револьвер Лефоше, який вперше побачив світ у 1836 році. Цьому передували поява ударно-капсульного замка та поширення револьверу як виду зброї. Над його вдосконаленням працював і французький майстер Казимир Лефоше, який винайшов так званий шпильковий набій. Низка переваг зробила цей револьвер популярним, а у 1855 році його військова модель була прийнята на озброєння французької армії.
Знайомство внутрішньо переміщених осіб із Полтавою продовжується. 23 лютого науковиця Полтавського краєзнавчого музею імені Василя Кричевського Марина Кондратенко знайомила екскурсантів з історичним центром міста та чудовою архітектурою Музею!
В єдності наша сила🇺🇦
Разом до Перемоги💙💛
Детальніше:Знайомство внутрішньо переміщених осіб із Полтавою продовжується