Події
26 квітня цього року виповнюється 130 років від Дня народження Миколи Костянтиновича Зерова (1890 - 1937) - українського поета, літературознавця, критика, перекладача античної поезії. У Полтавській області існує добра традиція - увічнювати пам'ять видатних земляків. На батьківщині Миколи Костянтиновича, в місті Зіньків, на будинку, де мешкала родина Зерових, у 2007 році встановили меморіальну дошку на честь братів Миколи та Дмитра (1895 - 1971).
26 квітня 2020 р. виповнюється 130 років від дня народження видатного українського поета й літературознавця, талановитого перекладача давньоримської поезії, лідера «неокласиків» та майстра сонетної форми Миколи Костянтиновича Зерова.
Народився він 26 квітня 1890 р. у місті Зінькові на Полтавщині. Після закінчення двокласної Зіньківської школи, де його однокласником був Павло Губенко (пізніше відомий як Остап Вишня), навчався в Охтирській та Першій Київській гімназіях, згодом – на історико-філологічному факультеті Київського університету. Тут майбутній письменник здобув фундаментальні знання античних та європейських мов і літератур, що значно вплинуло на формування його поетичного дару.
Детальніше:130 років від дня народження Миколи Костянтиновича Зерова
У Полтавському краєзнавчому музеї імені Василя Кричевського зберігаються досить цікаві предмети, виявлені у рештках погребу кінця XVIII – початку ХІХ ст., що належав одній із сусідніх з північного боку садиб, розташованих біля оселі класика нової українського літератури і визначного полтавця І. П. Котляревського (1769–1838). Їх виявили під час науково-рятівних розкопок влітку 2012 року в ході реконтрукції сучасного ресторану «Лілея» за 50 метрів від добре знаного пам’ятника Полтавській галушці.
Полтавське міське середовище доволі гармонійне і цілісне у своєму архітектурному образі. За півтора століття аристократичний російський класицизм початку ХІХ плавно трансформувався у неоренесансні, почасти еклектичні, прояви у забудові капіталістичного міста, а після руйнувань Другої світової війни виразно віддзеркалився у радянських класицистичних новобудовах. Про сплеск української національної архітектури на початку ХХ сторіччя нагадують окремі матеріальні відголоски пам’ятники та будинки, котрі і тепер сприймаються специфічними вкрапленнями та не конкурують з домінуючою стилістикою. Тривалий час повоєнна архітектурна Полтава наповнювалася будівлями, спроектованими у дусі радянського класицизму.
Масштабні музейні проекти завжди надзвичайно важливі. Суспільний резонанс та громадський інтерес під час виставкових акцій, щоразу допомагають звернути увагу на значні успіхи та назрілі проблеми у різноманітних сферах людської життєдіяльності. Так, зокрема, відбувалося у випадку з двома великими виставками, присвяченими історії та розвитку спорту на Полтавщині, проведеними у 2018 та 2019 роках у Полтавському краєзнавчому музеї імені Василя Кричевського. Велика кількість відвідувачів, їх неприхований інтерес були красною дякою за роботу музейного колективу та спонсорів, що полягала у вивченні власної спортивної колекції, підготовці фотоматеріалів і банерів, супровідних текстів, необхідного обладнання і т.п. Цікаво, що й після функціонування експозицій, діяльність з приводу обробки спортивної колекції продовжилася. Адже значна кількість учасників цих виставок: спортсмени, тренери, керівники спортивних шкіл, передали до музейного фонду свої меморії. Тож вважаємо за потрібне познайомити шанувальників цієї тематики з новими надходженнями. Надалі рубрика буде розпочинатися хештегом та ключовим словом #спортивнінадходженнямузею
У квітні 1995 р. Генеральна конференція ЮНЕСКО заснувала Всесвітній день книги і авторського права, який щорічно відзначається 23 квітня. Це данина поваги до книг та їх авторів. Адже книги – це вікно у світ культурного розмаїття, це міст, що з'єднує різні цивілізації у часі й просторі. Від початку існування Природничо-історичного музею Полтавського губернського земства музейники почали збирати наукову бібліотеку з різних галузей знань. Цінність книжкових видань у музейній колекції підкреслив і факт передачі 4 тисяч томів меценаткою Катериною Скаржинською у 1906 р. До 1941 р. фондова колекція музею володіла цінними виданнями, серед яких були і стародруки, у т. ч. видання І. Федорова – Львівський Апостол та Острозька Біблія.
23 квітня виповнюється 100 років від дня народження видатного земляка – українського письменника, лауреата Шевченківської премії Григорія Михайловича Тютюнника (1920–1961).
«Григорій Тютюнник був людиною великої щедрості, душевної чистоти, закоханості в життя і людей, і всі ці якості органічно ввійшли – та й не могли не ввійти – в плоть і кров його книжок», – так сказав про нього Олесь Гончар.
Детальніше:100 років від дня народження Григорія Михайловича Тютюнника
В археологічному зібранні Полтавського краєзнавчого музею імені Василя Кричевського особливе місце займають випадкові знахідки, що були у різні роки прийняті у дар або придбані у приватних осіб, краєзнавців і людей не байдужих до історії рідного Полтавського краю.
Одна з таких знахідок, на наш погляд винятково цінна, надійшла до колекції музею у 1970 р. Саме тоді, житель с. Більськ Котелевського району Андрій Федорович Рудько передав до музею бронзовий перстень, знайдений ним випадково в межах Західного укріплення Більського городища – широко відомої пам’ятки скіфського часу Західної Європи.
Детальніше:Бронзовий перстень із Західного укріплення Більського городища
Геологія багатогранна і складна наука. Саме із висвітлення питань геологічної будови Полтавщини, її мінерально-сировинних ресурсів, особливостей розвитку органічного світу краю починається експозиція відділу природи Полтавського краєзнавчого музею імені Василя Кричевського. У вітринах залу показані численні зразки гірських порід та мінералів, геологічні, палеогеографічні карти, літологічні колонки, кольорові світлини геологічних пам'яток природи Полтавщини, рештки викопних тварин і, звичайно, кістяк мамонта – візитівка музею.
23 квітня 2020 року виповнюється 100 років з Дня народження Григорія Михайловича Тютюнника (23 квітня 1920, с. Шилівка Зіньківського повіту Полтавської губернії ‒ 29 серпня 1961, м. Львів) ‒ український письменник.
У 1938 році Григорій Михайлович закінчив Зіньківську середню школу. У 1938-1941 роках разом з О. Гончаром навчався у Харківському університеті на літературному факультеті, який закінчив у 1946 році.